Українське бізнес-середовище розчароване реформами і з острахом спостерігає за зростанням рейтингів популістів. Але вітчизняні компанії упускають із поля зору той факт, що принципи їх відносин з територіями, де вони ведуть бізнес, якраз і формують аудиторію, яка відгукується тільки на подачки, і оцінює з позиції «хто більше заплатить». Говорячи з іноземцями і відвідувачами економічних форумів про нові технології і смисли ХХІ століття, в спілкуванні з населенням у регіонах бізнес-сектор чомусь обирає мову феодального ладу. Бізнес позначає свою присутність в провінції до нудоти однаково, в відповідності до лубочних уявлень про бідуючий безпорадний народ та доброго пана-господаря, який всіх голубить і рятує. Пробіжіться заголовками районних газет та місцевими стрічками новин. Рідкісні повідомлення про компанії, які відривають курси підприємництва, клуби науки, засновують гранти на проекти розвитку сіл, тонуть в солодкій масі новин на кшталт «Компанія Х дарує селу дитячий майданчик», «Компанія Y вручила паски багатодітним мамам району», «Директор компанії Z порадував дитячий садок новим пилососом".
Бути відкритим, будувати відносини, комунікувати з людьми, шукати спільні теми і створювати проекти - довгий і затратний шлях, у якому вітчизняний бізнес себе не бачить. Набагато простіше дати грошей на черговий майданчик чи пилосос, і таким чином сповна виконати "подружній обов'язок" перед владою (щоб не чіпала), і громадою (за заподіяні незручності чи шкоду екології). На камери це пафосно називають «соціальною відповідальністю бізнесу», а фактично, це – різновид проституції, де прихильність тубільців і доступ до території стають товаром, що має свою ціну. Адже можливо в одній інформаційній реальності (для багатшої аудиторії) бути лідером галузі і брендом року, одночасно здобуваючи в провінційній реальності депутатство шляхом роздачі грошей чи гречки (особливо цього й не приховуючи). А нарікати, що скільки грошей цим тубільцям не давай, а вони все одно вовком дивляться і не поважають ваш бізнес – все одно, що обурюватися корисливістю проституток, які не кохають, скільки їм не плати.
Тож і виходить, що більшість компаній узагалі ведуть бізнес в провінції практично таємно (інколи сповіщаючи про своє існування лише оголошеннями про вакансії). Один із власників пояснив таку «лінію партії» убивчим аргументом: якщо ми привернемо до себе увагу, нас завалять проханнями про матеріальну допомогу.Мовляв, наша публіка реагує тільки на гроші, а по-іншому до них не достукатися. Панове, а ви хоча б намагалися по-іншому? Чому серед партнерів книжкового фестивалю, який щойно відбувся в моїх рідних Черкасах,нема жодного роботодавця та платника податків, які гордо надували щоки на інвестиційних форумах? Коли бізнес-середовище ігнорує подію, яку організували та профінансували через «Спільнокошт» місце активісти та інтелігенція, до яких долучився і один з місцевих партійних осередків, це виглядає як мінімум дивно. Адже такі теми дають чудовий привід бізнесу налагодити контакт із думаючою частиною громади. Чому б непредставити своє бачення, розповісти, які книги ви читаєте, а які потрібно читати, щоб йти в ногу з часом? Принагідно, дати сигнал місцевій громаді, що розумні і читаючі люди тут потрібні, що у них є майбутнє в цьому місті.
І бізнесще скаржиться, що в селах все важче знаходити працівників (притомні виїжджають, а ті, що залишаються, сидять на субсидіях і не хочуть працювати). Що Верховна Рада голосує за абсурдні закони, що місцева влада лише просить грошей на свої «хотілки», що Україну будують державою утриманців, а не відповідальних громадян, які бажають працювати і розвиватися. Панове бізнесмени, ваша комунікація з громадами в феодальному стилі перерізування стрічок і роздачі подарунків якраз і підживлює середовище утриманства. І врочисте дарування пилососа дитячому садочку - не соціальна відповідальність бізнесу, а ще одне нагадування громаді, хто тут господар і хто її «танцює»...
Тетяна Єщенко, HeadofCommunications, комунікаційне агентство GOLUBiGroup
реклама
Коментарі
Це така тільки так звана "HeadofCommunica tions", чи вся "GOLUBiGroup"?
Тетяно, усе написано правильно.
Шановний пане Хазяіне, якщо у Вас все добре і люди всім задоволені, я за Вас дуже рада. То і живіть, як зараз, нашо ті умнічання і “хвестивалі”, якщо у Вас усе чудово і люди найкращі
Так це значить, я так вплинула, що Тулуб втік?
Шедеврально!
Не очікувала.
Стрічка RSS коментарів цього запису