Якщо бути відвертим, то мені прикро, що цієї передвиборної кампанії не вдається поспілкуватися з моїми виборцями як слід. Опоненти вирішили внести свої корективи в агітаційний процес, намагаючись таким чином порушити заплановані зустрічі з жителями 195-го округу, де балотуюся як кандидат у народні депутати. Через постійну загрозу виникнення провокацій з боку підозрілих угруповань, які разом із моїми виборцями приходять на зустрічі, змушений возити з собою охорону. Але це не значить, що я когось боюся. За себе можу постояти і сам, бо тривалий час займався боксом, щоранку бігаю. Та не хвалюся цим і, сподіваюся, не дійде до застосування фізичної сили. В моєму підпорядкуванні люди, за життя і безпеку яких відповідаю, тому й вдався до серйозних заходів безпеки команди.
А щодо провокаторів, то вони марно витрачають свій час, бо жителі округу мене знають ще з попередніх парламентських виборів. Тому я не їжджу з ними знайомитися, тільки нагадати про себе. Деяких виборців я вже знаю. Приємно бачити їхні щасливі обличчя і чути вдячні слова за те, що не набрехав і не зрадив. Всього, що зроблено для них, не перелічити. Тому не раджу моїм опонентам пхати свою ложку дьогтю, бо його занадто мало, щоб підірвати мій не на словах, а на ділі завойований авторитет. За висловом мудреців, сильним є той, хто робить своїх ворогів друзями. Я цілком погоджуюся з такою думкою. І хоч я не вважаю своїх опонентів ворогами, але й паплюжити себе і свої дії не дозволю. Маю намір розвінчати звинувачення на мою адресу.
Більше того, я підтримую ініціативу громадськості щодо надання інформації та документування будь-якого факту підкупу виборців, віднедавна оголошену на Черкащині. А тих, хто мене в цьому звинувачує, хочу переконати, що мені такі методи завоювання народної довіри не потрібні. Я працюю чесно, мій виборець про це знає. Те, що обіцяв Володимир ЗУБИК, він виконав. Тому мені не соромно дивитися в очі як директору школи, так і старенькій бабусі, бо жоден з них не був обділений увагою моєї команди.
Не соромно мені і за закони 16 січня, бо я не причетний до них. Того дня я в залі не був присутній і не голосував за них. Цю інформацію можна легко перевірити і переконатися у тому, що це неправда. Навпаки, ми з однодумцями в складі 7 осіб планували кроки до перевороту в парламенті. Це ніде не зафіксовано, бо ми працювали в моєму офісі на Анрі Барбюса. Дуже важко було переконати 170 депутатів прийняти доленосне рішення. Мало хто одразу повірив, що парламент таки вдасться переформатувати. І поки я віддавав країні борг як політик, моя родина чи не з перших днів усі свої сили віддавала Майдану. Пишаюся, що мої доньки Юля та Софія не залишилися байдужими і також послужили своєму народу, не жаліючи ані сил, ані грошей. Старша донька куховарила на Майдані, менша допомагала перев’язувати рани постраждалим. Дружина постійно підвозила продукти, допомагала із розселенням. Вдалося зібрати 1,5 мільйона гривень на придбання наметів і грубок, щоб людям було де погрітися. Згодом, за ініціативи мера Львова Андрія Садового взявся допомагати сім’ї загиблого від рук «тітушок» журналіста. Виявилося, що він не мав власного житла, і після його загибелі дружині з малою дитиною не було де жити. Тому ініціював виділення для родини загиблого журналіста квартири у Львові. Згодом ми допомогли з житлом ще кільком сім’ям постраждалих у сутичках на Грушевського журналістів, переконали будівельну компанію виділити їм квартири. Проте я не думав на цьому піаритися, лише навів кілька прикладів того, що не залишав свого народу у важкі хвилини випробувань, навпаки, підтримував і допомагав, чим міг.
Не забув і про свій 195 округ. Мав розмову з губернатором про фінансову допомогу на підтримку армії. Навіть не думав відмовляти, одразу погодився допомогти. За мого сприяння було перераховано 1,5 мільйона гривень добровольчому батальйону «Азов», ще на 120 тисяч закупили бронежилетів. Журналісти казали, що це був гідний інформаційний привід і хороший маркетинговий хід, але моє сумління не дозволило мені рекламувати себе таким чином. Вважаю цинічним робити будь-які фото чи знімати репортажі з тих місць, де гинуть люди. Хоча знаю, що є такі політики, які, одягши на себе новеньку військову форму, з’являються на екранах телевізорів чи на шпальтах газет і демонструють таким чином показний патріотизм.
Я відкритий до спілкування і взаємодії з громадськими організаціями, журналістами, проте змушений з прикрістю визнати, що частину з них кандидати у депутати грубо використовують для очорнення своїх опонентів.
Володимир Зубик, кандидат в народні депутати по ВО №195
*передвиборна агітація
реклама
