Дещо детальніше про поїздку до Слов'янська разом з Іриною Геращенко та Арсеном Аваковим.
У місті тільки відновили мобільний зв’язок, проте днями він був ще невпевненим. Люди запитували, коли буде електроенергія, вода і виплати пенсій, зарплат і стипендій. Усіх цих звичних для українців благ жителі Слов'янська позбулися «завдяки» бандитам, які довго тримали в полоні ціле місто.
Вражень багато: посічені кулями і снарядами стіни, вибиті вибуховою хвилею шибки, у більшості своїй похмурі обличчя людей. Одні з них зі слізьми радості притискали до грудей подаровані нами синьо-жовті прапори, а інші – цідили: «Мы хотели федерализацию. Зачем сюда пришли солдаты?» Їм швидко не розповіси, хто стоїть біля витоків кровопролиття, хто його спровокував і продовжує роздмухувати, намагаючись розколоти Україну.
І тим, хто горнеться до українського прапора, і тим, з чиїх голів ще не вивітрилася кремлівська пропаганда про «київську хунту», – жити в одному місті і відбудовувати його разом.
Добре, що сюди повертається українське телебачення – коли дізнаються правду, багато на що дивитимуться інакше. Та багато що можуть зрозуміти й самі, коли звернуть увагу на те, що особливій руйнації в місті піддано школи, дитсадки і лікарні – сепаратисти постаралися для «картинки» про «карателів київської хунти». Тільки нащо б наші бійці так зосереджували вогонь на мирних установах? Зате гніздо сепаратистів – місцевий відділок міліції, з якого починалися усі жахи Слов'янська, практично цілий. На цій будівлі ми вивісили синьо-жовтого прапора – так само, як перед цим почепили його поруч з міським гербом на даху центрального вокзалу Слов'янська, біля якого роздавали гуманітарну допомогу з Черкас.
Продукти люди розбирали швидко, дитячі іграшки ще швидше і що вразило – найохочіше брали синьо-жовті прапори…
Черкаська допомога Слов'янську роздачею десятків тонн продуктів не закінчується. Зібрані списки тих медикаментів і обладнання, яких потребують лікарні Слов'янська, – перед своєю втечею бандити пограбували їх до нитки. Вже зараз знайшлися меценати, готові фінансувати цю допомогу лікарням. Беремо шефство і над 15-ю школою Слов'янська – черкащани відбудують зруйноване бандитами, щоб вже 1 вересня діти пішли до класів, де ніщо не нагадуватиме їм про війну.
Радує наша армія – вона просто на очах стає міцнішою. Радують і мирні черкащани, які легко зголошуються допомогати війську, біженцям і відбудові держави. Так само в Слов'янську багато тих, хто готовий робити життя свого міста кращим. Разом переможемо, наша держава буде щасливою, заможною і ЄДИНОЮ.
Слава Україні!
Юрій Ткаченко, голова Черкаської облдержадмінстрації
* пост на особистій сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»
Фото радника Юрія Ткаченка Андрія Кравця
Коментарі
Цікаво, якого "кольору" сама коментаторка: блондинка, рижа чи кольору "Аква-фреш", що прапора України не знає?
А ей сниматься с ручника не обязательно - мадам просто хочет неможечко порулить
Прежде чем наехать, нужно снять с ручника
Відповідно до статті 20 Конституції України, "Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів". Жовто-блакитним був прапор Української Народної Республіки, але уже в 1919 році уряд гетьмана Скоропадського замінив його на синьо-жовтий.
трупів з обох сторін?
Ганьба вашому УДАРу,який продав посаду любодрузіному водієві.
Стрічка RSS коментарів цього запису