Я завжди уникала іти у владу... Але одне керівництво від другого – сильно різниться. При попередніх владах – і в нашому місті, і в області, я розуміла, що досягти ефективності, ввійшовши до їх складу, було б проблематично.
У мене було багато інших нагальних справ, якими треба було займатися. Золотонісці пам’ятають, що теперішній маркет у торговельному центрі кілька років тому був звичайним гастрономом. Для того ж, щоб він став сучасним і таким, яким він є тепер, знадобилося чимало зусиль…
Я не збираюсь нікого критикувати, але золотонісці мудрі й самі можуть аналізувати, яким наше місто було ще чотири роки тому. Брудне, неохайне, замість тротуарів – ями й калюжі. Про квіти, які сьогодні буяють на наших вулицях, ніхто й не мріяв. А тепер? Тільки сліпий не може не помічати, як наша Золотоноша стрімко розвивається. Я як член виконкому знаю і подальші плани міського голови, і проблеми, які заважають їх здійснити. А тому не можу стояти осторонь. Коли видно, яким стає наше місто, і якими зусиллями, хочеться й самій узяти участь у його розбудові.
Повторю ще раз – критикувати нікого не буду. Сьогодні всі критикують і борються, а будувати нікому. Я звісно не маю на увазі нашу спільну біду – війну, яка триває на Сході. Гаслократів розвелося стільки, що від їхніх гасел у багатьох уже здають нерви. А конкретної справи за тими крикунами не видно. Я не звикла розмахувати партійними прапорами. До речі, в жодній партії, протягом нашої Незалежності, практично не була. Мені хочеться бачити результати своєї праці. І я переконана, що спільно з таким дієвим міським головою, як Войцехівський, можна гори звернути.
Серед моїх ініціатив, які підтримав мер, – розставити на вулицях міста сміттєві урни, і тепер місто значно почистішало. Щоб привчити людей до елементарної культури – мало закликів. Необхідно створити умови, які б цьому сприяли. Якби міська влада не дослухалася мене й не організувала своєчасне вивезення сміття від контейнерів, мої б поради так би і залишилися порадами.
Що далі? Проблем, які треба вирішити, – вдосталь. І річку треба оживити, і довести до завершення реконструкцію очисних споруд, і тротуари докласти, де необхідно. На все це потрібні кошти. Для того, щоб їх виділяли, треба переконати народних обранців вагомими аргументами. Я й буду переконувати.
Я дуже люблю життя. І для того, щоб воно було насиченим і яскравим, не чекаю манни небесної, склавши руки. Особливо радію, коли бачу, що людям подобається те, що я роблю. Це справжня насолода! Звідси й натхнення…
Також люблю співати. Але про це ми поговоримо з вами тоді, коли в нашій державі запанує мир і злагода. Зараз треба не співати, а молитися – просити Бога зупинити війну, захистити наших воїнів від ворога.
Як людина віруюча, я іду по життю з вірою у Всевишнього, в людей і в щасливе майбутнє України. І знаю, що війна скоро закінчиться, бо добро завжди перемагає зло.
Наталія Сьомак, член виконкому Золотоніської міської ради, директор міського коопунівермагу.
* коментар «Прочерку»
