Одарич: Мої «п‘ять копійок» про Саакашвілі і нас, українців

На моє переконання, головною рушійною силою обох українських Майданів було прагнення людей втілити правило «Закон один для всіх».

Приводами (поштовхами) до Майданів були просто окремі яскраві прояви несправедливості - фальсифікація виборів чи побиття студентів.

Події останніх місяців свідчать, що нам ще багато разів доведеться ходити на Майдани. Бо ми надто швидко в повсякденному житті відмовляємось від тих цінностей, за які виходили на Майдан.

Ми самі, за власною волею, нехтуємо «Законом, який має бути одним для всіх» на догоду власним симпатіям чи антипатіям. Ми продовжуємо сповідувати найстрашніший більшовицький принцип «політичної доцільності».

Абстрагуємось від прізвищ (пам‘ятаєте, Феміда має завжди бути із зав‘язаними очима).

Дві людини в наглу, із застосуванням сили, за сприянням окремих народних депутатів порушують Державний кордон України. Одного ми засуджуємо і розписуємо своі автівки образливими написами з його прізвищем. Депутатів, які йому сприяли, тримаємо в СІЗО. А іншого ладні зробити національним героєм. Його «подільники»-нардепи не лише на свободі, але й продовжують ухвалювати закони, за якими нам жити.

Дві людини в наглу відмовляються виконувати вимоги правоохоронців. Один не зупинив авто і його зупинила лише куля поліцейського. Ми виправдовуємо смерть тим, що вимогу поліції треба виконувати.
Інший тікає від правоохоронців під час затримання, не з‘являється за викликом на допити - і ми вважаємо це геройством.

Мене особисто обурює вчорашнє рішення суду про звільнення з-під варти Саакашвілі.

Мушу загострити увагу - вчорашній суд не вирішував і не мав вирішувати питання про ВИНУВАТІСТЬ чи НЕВИНУВАТІСТЬ затриманого. Для цього має бути зовсім інший процес.

Вчорашній суд мав визначити ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД. Тобто, забезпечити умови, щоб слідство могло безперешкодно працювати із підозрюваним.

Підозрюваний вже на увесь світ продемонстрував, що він:
- не з‘являється на виклики слідчого;
- чинить опір правоохоронцям;
- незаконно перетинає Державний кордон.

Тобто, з усіх можливих способів протидії слідству він хіба ще не вбив правоохоронця (аби не наврочити).

І суд його відпускає...

Але значно страшніше, що частина суспільства вітає таке рішення!!!

Ви - прихильники цього рішення - втратили будь-яке моральне право обурюватися рішеннями судів щодо звільнення з-під варти беркутівців, що були на Майдані. Чи податкового ректора Мельника. Якщо одному можна, то чому не можна іншому?

Ми не побудуємо справедливу державу, доки не навчимося бути вимогливими до себе. Доки самі не почнемо дотримуватися «Закону одного для всіх». Він має бути один і для нас, і для наших недругів, і для наших кумирів.

Це складно. Часом боляче. Це - щоденний, щохвилинний іспит, а не кілька тижнів на Хрещатику.

Якщо не змінимо самі себе - ніякі Майдани нас не навчать.

Сергій Одарич, екс-мер Черкас,

*допис з "Фейсбуку"