Народна мудрість гласить: ложка дьогтю зіпсує і бочку меду. І мова йде, звичайно, не про ложку смердючої речовини, якою в недалекому минулому парубки вимазували ворота дівчатам, котрі зраджували палкому коханню. Канув у лету дещо дикий звичай. Але дьоготь, образно кажучи, нерідко ще нагадує про себе. Наприклад, на святі Івана Купала, що проходило 6 липня в Долині озер у міському парку культури і відпочинку міста Сміли.
Це свято є одним з найулюбленіших не лише для мене, а й для дуже багатьох українців, зокрема і для смілян. Тож вирішив зробити землякам і собі подарунок, запросив до участі в мистецькому дійстві у рідному місті друзів зі Львова, Києва тощо: Любов Чернецьку – організатора творчих дитячих і дорослих колективів, активного волонтера; Олександру Лисак – артистку заслуженого ансамблю пісні і танцю „Верховина”; Івана Гаврищука – композитора-виконавця та інших. Звісно, перед цим погодив з міським відділом культури спільну концертну програму, до якої долучались також місцеві самодіяльні співаки та ансамблі. Здавалося, усе буде гарно, так, як скріплено планом. Згідно з ним гості Сміли мали виступити з двогодинною програмою після міських артистів.
Масове гуляння у Долині озер
Запрошені прибули завчасно до міста. Як годиться, дівчата обзавелись атрибутами свята Івана Купала – віночками. Тим часом, чимало мешканців Сміли зібралося біля концертного майданчика. Настрій у всіх був гарний, око радувало розмаїття купальських вінків із польових квітів і трав. Багато юних красунь вплили у них жовто-блакитні стрічки, вкотре підкреслюючи свою любов до України.
Як і передбачалось сценарієм свята, на веселому концертному майданчику змінювались один за одним співучі колективи, додаючи доброго настрою глядачам. Приміряючи вкотре свої віночки, ретельно готувались до виходу на імпровізовану сцену гості. Своєчасно було розгорнуто їх музичну апаратуру. Словом, усе робилось так, як і планувалось та узгоджувалось з міським відділом культури, а це значить – і з „батьками” Сміли.
Виступ артистів зі Львова, 3– на сцені композитор-виконавець Іван Гаврищук
Годинникова стрілка тремтливо наближалася до встановленої позначки, тобто – часу виходу приїжджих артистів, яких з нетерпінням очікували глядачі. І раптом сталось те, що нагадує грім на ясному небі: їх вихід перенесли з 20-ї години 40 хвилин на 21 годину 30 хвилин. Здавалося б дурниця, та для мене це нагадувало відверту провокацію, адже о 23.00 набирає сили Закон так званої тиші. Більше того, гості не встигали на свій потяг, на який вже були завчасно придбані квитки. Адже у літній сезон це також болюча проблема. До речі, п’ятеро артистів зі Львова добиралися до нас на концерт з Одеси через Київ, бо не було квитків до станції ім. Т. Г. Шевченка. Тож, не спали дві доби…
Організатор концерту „Купальська ніч – молимось за Україну” підійшов на моє прохання до нинішнього керівника міста Ярослава Березаня (який чомусь сором’язливо представляється громаді секретарем міської ради, хоч майже півроку є виконуючим обов’язки міського Голови) та першого заступника міського Голови Андрія Шовкуна і запитав обох: чому ж порушується сценарій свята і домовленість про графік виступів? Перший із них був категоричним, заявивши відкритим текстом : „Я тут хазяїн, і буде так, як я захочу…”. Йому б подібний „приступ керівничого запалу” та направити на вирішення наболілих міських проблем, як то допомога малозабезпеченим сім’ям, створення робочих місць, ремонт доріг, щоб „швидка” благополучно доїжджала до хворого та інше. Але…
На сцені композитор-виконавець Іван Гаврищук
У позі гоголівського „Ревізора” стояв і пан Шовкун, навіть не прислухавшись до голосу організатора концерту. (Забігаючи наперед, скажу, що взагалі обидва вони проявили до приїжджих артистів, м’яко кажучи, негостинність).
Несподіваний конфлікт набрав розголосу, загострювалась непередбачувана ситуація. Ось тут би проявити кмітливість і зваженість народному депутату Сергію Рудику, що був поряд з „батьками” Сміли. (Його, до речі, навіщось супроводжував озброєний охоронець). Однак, цього не сталось! Навпаки, Рудик та оточуючі прихильники нардепа теж зайняли позицію вкрай негостинних і безпардонних правителів міста. Гірше того, як повідомив згодом у своєму листі до правоохоронних органів член ГО „Смілянська самооборона” Андрій Бондаренко, до конфлікту долучилися відомі в Смілі брати Пелюхно, які намагалися затіяти бійку з афганцями та представниками ГО „Смілянська самооборона”, тобто стали також на захист дезорганізаторів свята. При цьому, у присутності чисельних учасників дійства, вигукували: „Удар мене, удар мене!...”, розраховуючи довести конфлікт до безпосередньої сутички, яка б остаточно зіпсувала настрій смілянам. Але цього не сталося, бо я зупинив своїх прихильників, які всього лише добивалися справедливості, закликав їх проявити зваженість і спокій.
Коли ж слово надали пану Рудику, той, мабуть, забув, що знаходиться на святі Івана Купала, яке теж об’єднує людей у цей непростий час, а не в сесійній залі Верховної Ради. З його вуст посипалися бруд і лайка на адресу керівників нашої держави. Що й казати: некоректно і брутально повів себе нардеп.
На святі говорив і я, та мій бойовий побратим Каміль Валетов. Ми зичили присутнім, усім жителям Смілянщини миру, благополуччя і добра. Бо добре знаємо що таке мир. Саме цього дня ми повернулися з поїздки по визволенню з полону бійця АТО. Відбувалось це досить ризиковано, довелося навіть проходити мінними полями. Тож якими жалюгідними здавалися для нас на фоні цього пихатість і неповага керівників Сміли до гостей…
Смілян вітають Олексій Цибко, та його бойовий побратим Каміль Валетов
Тепер щодо виступу артистів з Києва, Львова та Могилів-Подільського. Їм довелося скоротити значну кількість номерів, а потім у пожежному стані метатися по перону залізничного вокзалу з музичними інструментами та валізами, щоб устигнути вскочити в останній вагон потяга.
Один із них згодом сказав сказав: „Такого ляпасу ніде не діставали. У Смілі ж, здається, на нас вилили не ложку, а бочку… дьогтю”.
І не тільки на них! Зіпсували вищезгадані „батьки” міста настрій багатьом місцевим прихильникам українського співу та музики. Саме через їх безглузду поведінку і впертість останні були позбавлені гарної цілісної концертної програми. І це під час улюбленого в народі свята Івана Купала.
До речі, готуючись до нього, я відчував якесь відчуття тривоги, непевності. І не лише я. Тож, уточнюючи сценарій концерту, мої колеги пропонували провести наш захід окремо. Та я відповів: досить нам ділитися. Маємо вже війну і частину окупованого Донбасу. Наша сила та перемога тільки в єднанні та злагоді, в тому числі і на святкових заходах. Невже помилився?..
Олексій Цибко, голова Черкаської обласної організації ГО „Комітет Народного Контролю”, учасник АТО
реклама
Коментарі
Артистів не бракує, факт, особливо у міській раді. Але,якщо запросили, то проявляйте гостинність, вони ж не з Москви прибули. Тут просто як можна висловитись- конфлікт місцевих еліт.
Стрічка RSS коментарів цього запису