Чому я сьогодні не пішов на урочистості по вшануванню пам’яті «Небесної сотні». Майже щодня, проходячи через Соборну площу, я зупиняюсь. На хвилину, не більше. Цього достатньо, щоб вспомнити хлопців, ті дні, а головне – «звірити годинник», чи тим я сьогодні займаюсь? До якого результату йду? Ці два питання щоденні. І відповідь на них може бути тільки в руслі : «І саме за це було покладено життя?»
Але сьогодні, в день пам’яті, мені нема чого їм сказати. Висновки невтішні: В місті до влади прийшла партія, що поховала «Помаранченвий Майдан». В області – ті ж самі люди, які взяли владу після «Помаранчевого Майдану». І ці люди, прийшли покласти квіти першими, під камери, з пафосом. Їх зрозуміти можна – вони традиційно користуються плодами революцій, і, традиційно, зводять результати нанівець. Міліція з’їздила в 100 кілометрову зону АТО і уникнула відповідальності. Прокуратура знайшла купу формальностей для закриття Майданівських справ. Судді отримали підвищення та відчуття повної вседозволеності.
А що мені робити в цей день? Йти на демонстрацію, демонстрацію чого? Ставати в ряд з партією, що затвердила заступником міського голови та членом МВК регіонала, тому що прийняла нав’язані їм правила гри? Глянути в очі людей, які вірили тобі на Майдані? Це мабуть найважче, що може бути.
На Майдані якось було простіше. Ти і тоді не знав що робити, але були три цілі, яких потрібно було досягати:
1. Утримання міліції в Черкасах (чим більше залишається в Черкасах, тим менше їх буде в Києві, на Майдані)
2. Мобілізація людей на Майдан в Київ
3. Збір та відправка допомоги Київському Майдану.
Сьогодняшні цілі більш розмиті:
1. Просування реформ
2. Боротьба з корупцією
3. Допомога армії
Так от сьогоднішній захід не підпадає під жодну з цих цілей. Тим більш, що корупціонери квіти вже положили першими. Більш того, Демонстрація в цей день сприяє розкрутці Третього Майдану. На мій погляд – майдани гарний інструмент, але його не у всіх випадках варто використовувати. Зважаючи на війну на сході, він ефективним не буде. Більш того, позицію на Сході послаблюватиме. Більш ефективними є потужні акції громадського тиску по конкретним вузьким питанням, які ми вже якось вміємо проводити на локальному рівні, але ще не здатні робити загальнодержавними. Тут я бачу шалений потенціал у РПР, якщо вони зможуть створити якийсь підрозділ координації акцій просування реформ.
Тому я сьогодні свідомо не пішов на урочистості, а витратив цей сумний день на розробку ще одного невеликого кроку, який веде до реформ.
Сергій Гончар, виконавчий директор БО "Фундація "Паритет"
* допис з "Фейсбуку"
Коментарі
"Вумний", аж страшно Значить, коли у липні 1830 року після революції в Парижі замість Карла Х престол посів Луї-Філіпп І і монархія лишилася монархією - то це й не революція була, бо якийсь Комаров пропищав, що нє дозволить це так французам називать?
Революція-це зміна соціального устрою, а в нас ще ніхто капіталізм не відміняв і про націоналізацію навіть не заїкались. Так, що це була не революція, а переділ власності.....
Вся громада на зарплата у губернатора!)))
Стрічка RSS коментарів цього запису