Базік: Яку старість ми обираємо?

Продовжити розмову про достойну старість я б хотіла з декількох наукових понять, якими оперують фахівці.

Деменція, або вікове слабоумство – це хвороба, що відома з давніх часів людства та виникнення медицини як науки. Одначе поширеність цієї хвороби, слід визнати, не була настільки масштабною, як тепер. І справа не в якихось таємницях здоров’я, а просто у тому, що наші пращури не вирізнялися довголіттям. Наприклад, тривалість життя у древніх греків становила у середньому близько 25 років, у древніх римлян – не набагато більше: близько 33 років. Середньовічні англійці, за даними досліджень, протягом XII-XVII століть вмирали дуже рано – у 17-33-річному віці. Роки найменшої тривалості життя європейців припадали на епідемії, що вирували теренами тамтешніх країн.

Близька до нас Росія теж історично не вирізнялася своїми довгожителями. «Старцю» Івану Сусаніну було лише... 32 роки. Навіть у часи Пушкіна середня тривалість росіян коливалася до 40 років. У щоденниках майбутнього поета ми читаємо: «У кімнату увійшов старий років 30-ти...» І подібних прикладів можна наводити дуже й дуже багато.

Чому ж люди почали жити довше?

Одна з головних причин – це розвиток медичних наук, епохальні наукові відкриття, початок ери широкого застосування антибіотиків, вакцин, прогрес у мікробіології, перемога над хворобами, які раніше вважалися невиліковними. Ще один немаловажний фактор: люди докорінно змінили своє відношення до власного здоров’я. Страхова медицина у розвинутих країнах світу є потужним стимулом для того, щоби людина дбала про стан свого здоров’я, не нехтувала ним. Останнім часом спостерігається підвищений попит на інформацію про причини раннього старіння й подолання процесів, та чи інакше пов’язаних зі старінням нашого організму.

Але є одна хвороба, яка тяжіє на людством мало не з його виникнення і часто дається взнаки там, де на неї зовсім не чекають, не думають про неї і взагалі не вважають для себе загрозою. Це – хвороба Альцгеймера, з якою нам, фахівцям-психіатрам, доводиться стикатися доволі часто, коли родичі близьких їм літніх людей безсило розводять руками й вимушені звертатися до нас по фахову психіатричну допомогу. Лікарям залишається застосовувати увесь свій досвід і засоби з тим, щоби полегшити страждання пацієнтів і дати надію їх родичам.

Що ж потрібно знати кожному про цю небезпечну хворобу та ризики її виникнення?

Першим фактором є спадкова схильність. Варто пам’ятати, що патологічна схильність до хвороби Альцгеймера, тобто висока вірогідність ураження нею передається у спадок поколінь лише у 40 відсотках випадків. Мати й собі цей патологічний ген – це ще не значить неодмінно захворіти. Ми радимо людям дізнатися, на що страждали їх предки, на які патологічні хвороби були уражені, від чого страждали. Особливо це стосується схильності до слабоумства. Цим не можна нехтувати: якщо серед ваших близьких родичів були люди з ознаками слабоумства – потрібно пильнувати й вам, щоби хвороба не прийшла зненацька у нових поколіннях.

Ще один фактор ризику ураження хворобою Альцгеймера – це наш вік. За 65-річним віком кількість пацієнтів з цією хворобою збільшується удвічі кожні 5 наступних років. Варто мати на увазі, що незважаючи на зв’язок хвороби з віком, вона безпосередньо не залежить від віку людини. Тобто неможна стверджувати, що літня людина неодмінно страждатиме на хворобу Альцгеймера. Ні й знову ні! Якщо людина стежить за собою, дбає про власне фізичне й психологічне самопочуття, ця біда омине її стороною.

Існують також судинні фактори ризику.

Слід визнати, що більшість людей мало замислюється над тим, що деякі наші шкідливі звички з часом можуть негативно вплинути на здатність адекватно сприймати реальність, реагувати на неї, бути взагалі адекватною людиною. Паління, алкоголь, гіпертонічна хвороба та її ускладнення, цукровий діабет, підвищений холестерин тощо – усі ці проблеми виникають найчастіше за умов неправильного харчування, нездорового, малорухомого способу життя. Слід пам’ятати, що саме судинний фактор ризику ураження хворобою Альцгеймера найбільшою мірою контролюється самою людиною і є зворотнім за умов серйозного ставлення до власного здоров’я.

Серед факторів, які впливають на ризик виникнення хвороби, про яку ми говоримо, – це будь-який хронічний запальний процес. Медициною встановлено безпосередньо прямий зв’язок між наявністю хронічного запального процесу в організмі людини (панкреатити, холецистити, каріозні зуби тощо) та поступовим зниженням пам’яті. Механізм цього впливу надзвичайно складний, але доведений: цей зв’язок існує і його неможна не враховувати при попередженні хвороби Альцгеймера.

На якість розумової діяльності мозку людини впливає також контакт з отруйними, токсичними речовинами. У переліку найбільш шкідливих речовин вважаються різноманітні розчинники, пестициди, анілінові барвники, алюмінієвий посуд, гумове та інше синтетичне виробництво. Наукою доведено, що ці агенти вкрай негативно впливають на нейрони мозку, викликаючи його передчасне й прискорене старіння.

Слід сказати й про нерозпізнану депресію – почуття, яке знайоме більшості людей. Будь-які форми депресії у похилому віці можуть спровокувати виникнення хвороби Альцгеймера. Апатія, безпідставні плачі, дрібні образи, відсутність інтересу до життя, якась безвихідь – усе це є проявом депресії, яка вимагає втручання психіатрів і – зазначимо особливо – успішно лікується за умов вчасного звертання за консультацією і по допомогу. І найголовніше: подбайте про те, щоби створити для наших стареньких, котрі живуть поруч із нами, комфортні психологічні умови – оточіть їх увагою, теплом, ласкою, не сваріться між собою і з ними, не будьте роздратовані, незадоволені, не виплескуйте своїх негативних емоцій назовні.

Згадаймо також і про такий фактор, як фізична активність. Лежання на дивані перед телевізором, сидіння годинами перед комп’ютером забирають нашу розумову енергію. Доведено, що людина, яка щодня робить прогулянки не менш 5 км, може вберегти себе від проблем із втратою пам’яті. Помірні, але регулярні пішохідні прогулянки у поєднанні з посильною фізичним навантаженням знизять артеріальний тиск, вміст цукру у крові, концентрацію шкідливих речовин в організмі.

Нарешті, подбаймо й про розумову гімнастику. Відмова від спілкування, замкнутість, постійна нудьга, небажання розвивати, збагачувати свої знання, читати цікаві книги, жити, як кажуть, сьогоднішнім днем – усе це лише прискорює процеси старіння, а саму старість робить безрадісною, тягарем для себе та близьких. Погодьтеся: люди з оптимістичним характером легше долають хвороби, заряджають позитивною енергією інших.

Але це ще не кінець нашої розмови про хворобу Альцгеймера. Гадаю, що багатьом буде цікаво й корисно дізнатися про те, як вона проявляється і якими варіантами прогресує.

Жанна Базік, психіатр-геронтолог, завідуюча сомато-психіатричним відділенням Черкаської обласної психіатричної лікарні

* Допис для «Прочерку»