Сьогодні дуже багато говорять про підвищення повноважень і відповідальності місцевих рад. Як професійний юрист, я зробив для себе висновок: реформа місцевого самоврядування – це те, що юридично внормовує високий авторитет сільських, селищних рад, який склався історично.
Народившись у Ротмистрівці Смілянського району, я пішов звідти в армію, здобув дві вищі освіти – педагогічну та юридичну. Попрацювавши в органах внутрішніх справ і вийшовши на пенсію з посади начальника відділу УБОЗ Київської області, вирішив повернутися в рідне село.
Перше, що мене вразило в рідній Ротмистрівці, – це те, наскільки люди беззахисні в юридичному плані. Люди не знають своїх елементарних прав. Якщо для міського жителя проблемне питання – це написати заяву в суд чи розібратися в тонкощах законодавства, то селяни часто не знають, куди звертатися з будь-якого найпростішого питання. Влада, закон і авторитет для жителя села – це сільська рада.
Я організував у Ротмистрівці безкоштовну юридичну консультацію: спілкувався з односельчанами, давав їм поради, складав позови до суду... Згодом мене запросили до центру надання безоплатної правової допомоги. Ми обслуговуємо сім районів області включно з моїм рідним Смілянським. Я зрозумів, що подібна ситуація – скрізь. Сільська рада – це осердя життя села, і часто люди в будь-яких питаннях – хоч майнових, хоч у політичних – покладаються на думку сільського голови. Це накладає величезну відповідальність на керівника села, сільської громади!
Чим більше повноважень переходить на рівень сільських рад, тим важливіше, щоб керівництво села мало хоча б базові юридичні знання. В ідеалі добре, коли сільський голова має юридичну або економічну освіту. Якщо це не так, можливо, слід запроваджувати в сільських радах посаду юриста (там, де це можливо), щоб робота у правовому полі – складання договорів, бізнес-проектів тощо не натикалася на невміння керівника села орієнтуватися у законодавстві. Сьогодні громади мають масу можливостей отримувати різноманітні переваги – в тому числі грантову допомогу, а сільський голова часто міркує так: «Не робімо нічого, щоб не вийшло гірше. Бо ще побачать у нас якусь корупцію абощо!»
Через це люди в селі не бачать перспектив: один сільський голова змінює іншого, і вся їхня робота на користь жителів зводиться до того, що перед виборами така людина роздає обіцянки і якусь крупу чи, приміром, засипає дороги щебенем, а після виборів увесь термін на посаді виписує довідки і розподіляє вже наявний бюджет. Й нових шляхів не шукає...
У 2015 році я балотувався на посаду голови Ротмистрівської сільради. Тоді перемогла інша людина, але в неї виникли серйозні проблеми із законом, і Верховна Рада призначила нові вибори. З одного боку, все це – дуже прикро, з іншого – створює для нашого села нові можливості. Ротмистрівка, на території якої є АЗС (а це – акциз від продажу бензину), має одні з найбільших доходів до бюджету в Смілянському районі. Важливо ці гроші правильно і раціонально використати.
Крім АЗС, у Ротмистрівці діє декілька фермерських господарств. Аграрна партія України, яку я маю честь представляти, з великою увагою ставиться до проблем фермерів та сільськогосподарських підприємств. Водночас, для нас важливі проблеми й простих селян, які часто опиняються у вирі боротьби та інтриг між представниками сільськогосподарського бізнесу.
На мою думку, діяльність підприємців не вичерпує всіх можливостей села. Наприклад, я пропонував утворити комунальне підприємство, яке, крім благоустрою, займалося б також обробітком землі. Такий собі «комунальний фермер». Таким чином, прибутки від цієї діяльності йшли б не в кишені окремих підприємців, а у бюджет села.
Європа і світ дивляться на Україну передусім як на аграрну країну. Маючи такі чорноземи, які ми маємо, було б гріхом не використовувати їх повноцінно. Дуже важливо, щоб до земельного ресурсу сільська влада ставилася з усією відповідальністю!
Нинішня політика децентралізації, об’єднання громад, як і будь-який процес, має дві сторони. Сьогодні багато керівників сіл роблять акцент на поганих сторонах. Збільшення територій громад тягне за собою проблему пересування: транспорт, дороги тощо. Часто говорять, що села в об’єднаній громаді поділяться на бідні й багаті, головні села і їхні сателіти. Що одні села житимуть за рахунок інших.
Можливо, це так. Але з’являються й нові можливості! Наприклад, створити в кожному селі комунальне підприємство неможливо, а одне на кілька сіл – буде рентабельним. Більше землі – більше площі для оброблення, більше прибутку. Це – нові можливості для убезпечення селян, адже можна створювати, приміром, дружини для охорони порядку, пожежної безпеки тощо. Нарешті, об’єднані територіальні громади – це, по суті, аналоги міст. Вони спілкуються із державним бюджетом безпосередньо, а не через район чи область.
На зустрічах із жителями села я завжди кажу: із об’єднаними громадами може вийти так, як вийшло із декомунізацією. Села, назви яких треба було змінити, мали можливість самі обрати собі нові ймення. Але часто-густо тягли з цим – аж поки їм не нав’язали назви згори. Так і тут: зараз є можливість самим знаходити, з ким і як об’єднуватися. Нині об’єднаним громадам надається державна субвенція. А закінчиться тим, що не дадуть нічого. Об’єднають з ким собі захочуть – і все!
Виправдовуючи свою бездіяльність, керівники сіл часто посилаються на те, що, мовляв, у країні розруха – тож немає сенсу шукати ніяких нових можливостей.
У таких випадках я завжди відповідаю словами класика: «Розруха передусім – у ваших головах!» Треба було не розбазарювати землі, не руйнувати тваринництво. Я бачив багато сіл, на чолі яких стоять справжні господарі. Вони не тільки зберегли те, що їм дісталося у спадок, але й примножили! Ці села отримали нове життя. Це як дві хати поруч: одна «цвіте і пахне», а друга – стоїть розвалена. Я закликаю селян із усією серйозністю ставитися до виборів нових сільських голів. Поки ми живі, завжди маємо надію на краще! Життя завжди створює можливості та переваги – потрібно вміти їх знаходити!
Сергій Громов, активіст Аграрної партії України
* Коментар «Прочерку»
реклама
