реклама
5TV

10268455_557148804398390_4279508550384334274_n Навколо мовно-літературної освіти як вагомого чинника формування світогляду та духовності школярів точаться тривалі дискусії. Вибраний 2016 р. курс МОН України на оновлення змісту освіти переконливо свідчить про необхідність перегляду окремих підходів до викладання предметів у школі. У пошуку рішень на нагальні проблеми вкотре виникла ідея інтеграції. Про можливість інтеграції української та зарубіжної літератури дискутують давно, напевно, із моменту появи нового предмета зарубіжна література. Віднедавна до цього переліку додано й українську мову. З огляду на це виникає низка питань: чи можливий такий процес? чи доцільний він? чи сприятиме він тому, що учні врешті-решт почнуть говорити українською мовою?

Одним із аргументів на користь інтеграції називають відсутність предмета зарубіжна література в навчальних планах інших країн. Проголошення незалежності України стало поштовхом до створення нової освітньої системи, що проявилася зокрема у виникненні цього унікального предмета, важливого складника синтетичної гуманітарної освіти. Вочевидь його поява тісно пов’язана, з одного боку, із національним відродженням, національною самоідентифікацією, з іншого – зі свідомим вибором європейського вектора української освіти. Тож уже на етапі свого становлення чітко вияскравився характер предмета – українського за духом та європейського за спрямуванням, що задекларовано і в епіграфові до чинної Програми – «Оді до радості» Ф. Шиллера, гімну Євросоюзу.

Зарубіжна література не має аналогів у світовій шкільній практиці. На жаль, саме той чинник, що, здавалося, має стати підставою гордості вітчизняної освіти, натомість виявився приводом для появи сумнівів щодо доцільності існування предмета.

Інші аргументи, як-от: необхідність модернізування освіти, надмірна перевантаженість учнів, доцільність профільної освіти, низький рівень володіння українською мовою після закінчення школи тощо – видаються логічнішими. Але чи можливо розв’язати ці проблеми за допомогою інтеграції предметів?

Насамперед щодо модернізації школи. Однією з ключових компетентностей «Нової української школи» є спілкування державною мовою, уміння усно й письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти.

Чи не формуємо цю компетентність на уроках української мови, української літератури, зарубіжної літератури? Щодо української мови й літератури – то в цьому, певно, немає жодних сумнівів. А щодо зарубіжної літератури, то інколи складається таке враження, що чиновники взагалі не розуміють, що це за предмет. На сайті освіта.ua від 15 травня 2015 року було розміщено провокаційну статтю «У школах скоротять вивчення російської літератури», де зазначено, що у програмі із зарубіжної літератури 60-75 % російських творів (яких насправді не більше 11%), і всі художні твори потрібно вивчати мовою оригіналу. Що абсолютно спотворює реальну картину. Власне відповідь на це дає чинна програма із зарубіжної літератури. «Викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладах України здійснюється українською мовою. Твори зарубіжних письменників у курсі зарубіжної літератури вивчаються в українських перекладах». Можливе використання оригінальних творів чи їхніх фрагментів, але за умови, якщо учні володіють мовою оригіналу.

До речі, можливість ознайомлення з творами на мові оригіналу сприяє формуванню ще однієї з 10 компетентностей, виокремлених Лілією Гриневич: спілкування іноземною мовою, уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою. Цю компетентність під час вивчення зарубіжних художніх творів за умови існування самостійного предмета можна розвивати, за умови інтеграції – ні.

Математична компетентність і компетентності в природничих науках і технологіях – це вузькоспеціалізовані компетентності. Формування інформацйно-цифрової компетентності передбачено на всіх предметах. Екологічна грамотність і здорове життя, соціальні і громадянські компетентності, підприємливість, уміння навчатися протягом життя – компетентності, які формуються незалежно від того, чи буде здійснена інтеграція чи ні.

І нарешті загальнокультурна грамотність: здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення до поваги та розмаїття культурного вираження інших. Це є одним із завдань шкільних предметів українська мова, українська література й зарубіжна література. Абсолютно таке формулювання цієї компетентності ми знаходимо і в методичних працях 2008, 20011, 2014 рр.

Чи заважають окремі предмети українська мова, українська література й зарубіжна література реалізації концепції «Нова школа»? Очевидна відповідь: жодним чином. Звідки ж така переконаність у тому, що без пропонованої інтеграції учителеві буде складно застосувати інноваційні методи компетентнісного підходу.

Логічним є запитання: чому має бути три предмети, а не один? Насамперед тому, що об’єкт і предмет вивчення різні. Нам, скажімо, важко уявити, інтегрований предмет українська й іноземна мова: хоча там і там досліджується лексичний склад, граматична структура тощо, але методика вивчення інша. Так і для літератури: на уроках зарубіжної літератури мають справу з перекладними творами, на уроках української – із неперекладними, оригінальними. А це, звісно, передбачає різні підходи до вивчення, різні методи. Існує конкретна різниця в завданнях предметів. Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду, зарубіжна література сприяє прилученню учнів до здобутків зарубіжної літератури та культури, формуванню планетарного мислення. Українська мова покликала формувати правильне мовлення, а це неможливе без засвоєння фонетичних, лексичних, граматичних норм.

Отже, підтримуючи курс МОНУ на оновлення змісту освіти, ми категорично виступаємо проти інтегрування предметів «українська мова», «українська література» та «зарубіжна література».

Людмила Юлдашева, учитель української мови, української літератури

та зарубіжної літератури Тальнівського економіко-математичного ліцею

реклама

Коментарі  

 
-4 #12 Пан Атаман Грицiян 19.03.2017 08:52
Цитую ZNZ:
Цитую Реаліст Комаров:
ніхто і поряд не стане з Багряним чи В.Стусом...............

При всій повазі до Багряного і Стуса сучасна Лінав Костенко як мінімум і сто разів потужніша за обох, разом узятих! Так що не заливай, Комров, про те, що немає сучасної літератури. І "в яблучко" сказано - не тобі про неї судити ;-)

"потужніша за обох"
вона шо вогоны з вугiллям таска.А чого ТЕЛЕГУ КРАСКОЙ ОБЛИЛИ да ЕЩЕ НИЖЕ пояса ДА ЕЩЕ КРАСНОЙ-нехорошие ассоциации с ее творчеством.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-5 #11 Пан Атаман Грицiян 19.03.2017 08:49
Цитую Ентомолог:
Цитую Реаліст Комаров:

Жадана фанатіє Росія

А це тобi ФСБ розповIла. Мабудь і псевдо взяв собі
-Професора ентомолога з фільму "Дежа вю".Шось дуже багато на коментах агентIв ФСБ.СБУ спить?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-4 #10 Пан Атаман Грицiян 19.03.2017 08:41
Унесенная ветром "мрiйниця"
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-6 #9 YouMustMurder 11.03.2017 04:37
Цитую Ентомолог:
Від того ж Жадана фанатіє Німеччина, Росія і пів Центральної і Східної Європи. Перевидані декількома іноземними мовами і розійшлися по світу книги Шкляра, Андруховича, Забужко. Книга І.Павлюка у 2015 р. в Британії внесена до міжнародного списку "100 кращих книг за 10 років". Потужні і твори Рутківського, Ірванця, Малковича...


И как часто Жадан, Шкляр, Андрухович, Забужко, Рутковский, Ирванец, Малкович попадают в список бестселлеров "New York Times" ? Это из оперы "Кулик и болото" ?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #8 palamar 09.03.2017 21:21
Написано багато але ніде не згадується про інтереси дитини. А є факт, коли дитина не здатна освоїти такий обєм матеріалів з двох предметів і автор не каже як виходити із цієї ситуації.
Хоча скоро ми зможемо ознайомитись із результатами роботи робочої групи, яку вона очолює, із розвантаження програм із зарбіжної літератури.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+5 #7 ZNZ 09.03.2017 18:02
Цитую Реаліст Комаров:
ніхто і поряд не стане з Багряним чи В.Стусом...............

При всій повазі до Багряного і Стуса сучасна Лінав Костенко як мінімум і сто разів потужніша за обох, разом узятих! Так що не заливай, Комров, про те, що немає сучасної літератури. І "в яблучко" сказано - не тобі про неї судити ;-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-6 #6 Реаліст Комаров 09.03.2017 16:56
Читати й фанатіти можна і від книги Н. Савченко, а от чи можна вивчати в школі??? Крім Малковича, звичайно. А черкасець Андрій Химко писав набагато краще за Шкляра, але це в обох випадках ніколи не стане класикою. А до тих авторів, що наводить шановний пан Єнтомолог, можна додати ще десяток прізвищ, тих-хто пише українською, але ніхто і поряд не стане з Багряним чи В.Стусом...............
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #5 Черкащанин 09.03.2017 15:43
Цитую Ентомолог:
Цитую Реаліст Комаров:
Як такої сучасної української літератури не існує. Невже в школах можна вивчати Жадана чи Подеревянського ? Крім Ліни Костенко нічого немає, а от 30- ті і аж до 80-х то і є українська літератураю Із смертями Гончара і Загребельного українська література поки що закінчилась........

Так могла сказати лише людина з обмеженим інтелектом. Від того ж Жадана фанатіє Німеччина, Росія і пів Центральної і Східної Європи. Перевидані декількома іноземними мовами і розійшлися по світу книги Шкляра, Андруховича, Забужко. Книга І.Павлюка у 2015 р. в Британії внесена до міжнародного списку "100 кращих книг за 10 років". Потужні і твори Рутківського, Ірванця, Малковича...
Хто ТИ такий, комаров, щоб оцінювати сучасну літературу?!

+100500! У ватників - завжди туго з ерудицією ;-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+3 #4 Брєдіш, бєдняга? 09.03.2017 15:37
Цитую YouMustMurder:
Да читать можно заставить всё что угодно. Другой вопрос зачем ? Укр*лит именно такой какой он есть именно потому, что никакого запроса в народе на укр.литературу нет. Все читали и читают по-русски.

Памєчтай сєбє, фуфєл ватний!!! :D
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-3 #3 YouMustMurder 09.03.2017 14:59
Цитую Реаліст Комаров:
Як такої сучасної української літератури не існує. Невже в школах можна вивчати Жадана чи Подеревянського ? Крім Ліни Костенко нічого немає, а от 30- ті і аж до 80-х то і є українська літератураю Із смертями Гончара і Загребельного українська література поки що закінчилась........

Да читать можно заставить всё что угодно. Другой вопрос зачем ? Укр*лит именно такой какой он есть именно потому, что никакого запроса в народе на укр.литературу нет. Все читали и читают по-русски. Если государство прекратит вмешиватся в языковую сферу, то мова будет полностью вытеснена за Збруч.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль