Ось зараз маємо: довір'я до даних, що надають мисливці, нема, бо вони, м'яко кажучи, зацікавлена сторона. До лементу "екологів"-крикунів – тим більше. А де "золота середина"? Скільки було розмов, нарад, конференцій і т.п. з приводу кадастру й обліку тваринного світу. Все так і залишилося на рівні "бла-бла-бла". А такий облік і дав би потрібну інформацію: ось стільки маємо лосів, ось так змінювалася чисельність протягом останніх років. Ось така народжуваність/смертність і т.д. Це означає, що вид у нас є (не є) під загрозою. Треба (не треба) заносити до Червоної книги. Замість цього у нас змагання у краснобайстві та лобізмі.
Мінприроди розщедрилося – виділо кошти на облік лося. Добре, лосів вам порахують. Може. Якщо гроші дійдуть до кінцевих виконавців, а не застрягнуть десь по дорозі в кабінетах. А далі? Через рік знову буде лемент із приводу іншого виду? І знову чиновники будуть розводити руками – у нас недостатньо інформації? А ви що-небудь зробили, щоб вона була?
Шикарні у нас кризові менеджери – спочатку дочекаються кризи, а потім починають щось робити...
Нагадаємо, українська влада пішла на поступки мисливцям та дозволила полювання на лося. Як заявляв міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак. цього мисливського сезону дозволили вбити 160 лосів.
Віталій Грищенко, представника Канівського заповідника
Допис з Фейсбуку*
реклама