Уманська епопея – святкування Рош-га-Шана – в цьому році завершилася практично без скандалів і надзвичайних подій. Тут варто сказати велике спасибі українським, а також ізраїльським правоохоронним органам і спецслужбам: спресовані натовпи хасидів – вельми приваблива мета для терористів. Якби таке сталося – репутаційні втрати України на міжнародній арені неможливо навіть уявити.
Цього року щорічне паломництво хасидів до могили цадика Нахмана в пресі супроводжувалося лише традиційною вже темою сміття... Хасидське сміття в медійному просторі, здається, навіть затьмарило вікопомне львівське.
У суспільній свідомості хасиди є чимось однорідним. Насправді лише перелік основних течій хасидизму займе хороший абзац. Не однорідні вони і за соціальним статусом. Є серед них і надзвичайно багаті люди, які контролюють обіг діамантів, бізнес у сфері нерухомості та будівництва, банківський сектор, посередницькі послуги та інше. Вистачає і бідняків, що живуть виключно на допомогу. Природно, звички і поведінку респектабельних бізнесменів і ультраортодоксів, які майже не висовують свій ніс за межі закритих громад, кардинально відрізняються.
Що ж стосується гір сміття, то про нього варто згадувати тільки в ключі профпридатності батьків славного міста Умань. Якщо першу навалу хасидів ще можна було охарактеризувати виразом «як сніг на голову», то всі подальші є абсолютно прогнозованими. Як і абсолютно прогнозовані досить специфічні звички паломників.
Гори сміття мають, звісно, страшний вигляд... Але всі знають, який вигляд мають площі і вулиці наших міст після «народних гулянь». Причому ці танці тривають від сили кілька годин, а не тижнів. Будь-яке велике скупчення людей – це сміття. Досить згадати недавню хресну ходу прихильників Московського патріарха з Кам'янця-Подільського до Почаєва.
Ця «хода» запам'яталася головним чином завдяки тітушкоподібними молодиками в однакових майках із закликом готуватися до війни і прапором бойовиків ДНР. А ось завалені сміттям узбіччя вздовж усього шляху «хресної ходи» залишилися за кадром. Кілька фото, правда, стали надбанням громадськості, але особливого резонансу не спричинили. Але ж тут усього-то пройшли (транзитом) менше десяти тисяч паломників.
Тепер уявіть, скільки сміття продукують 25-30 тис. людей, які тусуються на обмеженій території впродовж майже 10 днів – паломники починають прибувати в Умань з кінця серпня. При бездіяльності комунальних служб тут навіть німці з усім своїм знаменитим «ордунг» насвинячили б. А вже така специфічна публіка, як хасиди із закритих напівсектантських ультраортодоксальних громад, – поготів. Останні й у Ізраїлі мають сумну славу скажімо так, агресивних нечупар.
Найсвіжіша історія стосується ультраортодоксальної і надзвичайно радикальної громади «Шуву Банім», яка належить до течії брацлавських хасидів. Позаминулої весни на вулиці Га-Хома га-Шлішіт в Єрусалимі її члени захопили парковку місцевих жителів і поставили там величезний молитовний намет. Незабаром з'явилися лотки, які торгують їжею і напоями, а хасиди стали залишатися там на нічліг.
За лічені дні колись тихий і затишний район Єрусалима перетворився в справжню клоаку: сміття, бруд, наркомани. Муніципальні служби нічого вдіяти з ситуацією не могли – члени громади надзвичайно агресивно ставилися до всіх, вторгається в простір, який вони захопили.
«Коли вони моляться, ми не можемо ні зайти, ні вийти, – наводить vesty.co.il слова місцевого жителя Яакова. – Хасиди кричать на нас, вимагають, щоб мешканці дотримувалися поділу за статевою ознакою, який вони встановили. Вони поставили під будинком і біля бомбосховища біотуалети, але все одно деякі з них справляють малу потребу прямо на вулиці. Сюди щодня приходять сотні людей, приносять з собою їжу, яка псується. Недоїдки і сміття кидають прямо на землю. Сюди перебралися жити щури з усього району, їх безліч. Ми просто в розпачі».
Історія тягнулася більше року, поки в червні 2018-го представники поліції і комунальних служб нарешті не розігнали збіговисько і не очистили територію.
Однак історія з сектою «Шуву Банім» навіть для радикальних хасидів – свавілля. В Умані такі становлять абсолютну меншість. Переважна ж частина – абсолютно нормальні люди і, що давно доведено, двірників камінням точно не закидають.
Між хасидами «Шуву Банім» і уманськими паломниками є одна кардинальна відмінність. Перші нахабно захопили прибудинкову територію і влаштували там свинарник. Без усякого профіту для місцевих жителів. В Умані ж це – довгоочікувані гості, хоча вони й приносять безліч незручностей. За найскромнішими підрахунками, хасиди щорічно залишають у місті не менше півтора десятка мільйонів доларів. Тобто в Умані осідає близько півмільярда гривень. Звичайно, не всі жителі міста мають прямий доступ до цих джерел вічнозеленої благодаті. Але гроші залишаються в Умані й працюють на її економіку, тож опосередковано вигоду від цього мають всі.
І ось тут виникає питання: а чим зайняті комунальні служби? І куди дивиться місцева влада? Адже чисто не тільки там, де не смітять, а й там, де прибирають.
«Відмазки», що на паломників заробляють виключно квартироздавачі й «крамарі» з перевізниками, а в міську казну нічого і не капає, – нісенітниця. Скарбниці теж непогано перепадає. Крім того, в місті прекрасно знають, хто заробляє на хасидах і скільки. Цілком можна запровадити місцевий збір «на хасидське сміття». Цих грошей з надлишком вистачить, щоб на період паломництва найняти півсотні двірників і орендувати з десяток сміттєвозів. За таких величезних грошових вливань дивно не виділити тоненьку цівку для підтримки чистоти.
На розповсюджуваних в соціальних мережах фотографіях добре видно, що в багатьох випадках наявний не результат міфічної діяльності «хасидів-зас*анців», а абсолютно реальний результат бездіяльності батьків міста. Гори пакетів біля сміттєвих баків – тому яскраве свідчення. Паломники прибрали за собою й дисципліновано віднесли все до сміттєвих баків. А вже подальша доля викинутого – не їхній головний біль.
Смішно: всього 25-30 тис. паломників паралізують життя досить великого міста, а за процесом очманіло спостерігає вся країна. Для порівняння: у славному місті Назарет станом на 2016-ий проживало 75 922 жителів, в не менш славній Умані в 2010-му нарахували 92 700 осіб. Проте Назарет примудряється щорічно приймати більш 2 млн паломників з усього світу – і сміттєвого апокаліпсису там не спостерігається. Назарет, звичайно, батьківщина Христа, але приїжджі все одно Святим Духом не харчуються і залишають після себе не менше сміття, ніж хасиди в Умані. Ну, хіба що під ноги порожні одноразові стаканчики не кидають. Але відходи в Назареті, як, втім, і Єрусалимі (де горезвісних хасидів – куди не плюнь), вивозять вчасно. Сміттєвий амаргеддон там, правда, трапляється, але виключно під час страйків працівників ЖКГ.
Може, ми щось пропустили, і в Умані теж був страйк?
Дмитро Полюхович, журналіст
* Допис у «Діловій столиці».
Фото: Укрінформ
реклама
Коментарі
=====
Навчилися з євреїв пінку збивати, вчиться вчасно прибирати. В цивілізованих країнах комунальні служби щодня до сходу сонця прибирають в місцях масового гуляння, або масового збору людей у вечірні часи.
На прикладі поліціянтів запросіть на підмогу ізраїльтянських комунальників...
Стрічка RSS коментарів цього запису