Щось в нашому місті Черкасах не так! Дороги наче і прочищені, але якісь вузькі. По зебрі можна ніби перейти, але на тротуари залізти не можливо, ну хоч криголам викликай. Зупинки непридатні для користування. В очікуванні транспорту треба міцно триматись, щоб не зісковзнути під колеса.
Стежини ніби є, та йти ними неможливо. Напливи снігу, льоду і всякої мерзоти, сніг, пісок, лід, ковзанка...
По спуску Б. Хмельницького наче і можна пройти, але щоб від Шевченка до спуску 30 метрів пройти, то треба бути вправним ковзанярем, суцільна смуга льоду, і при цьому ще вміти швидко вдягати маску чи респіратор... Що там за шмон, хто знає???
П'ятниця. Вечір. Алея Путейка. Впав і сильно покалічився хлопчик... Небайдужі, дякувати Богові, викликали швидку і до приїзду медиків знаходились поряд з хлопчиком, підтимували його, зателефонували батькам... Приїхала швидка, і о Боги!!! Вона тільки з четвертого разу зі свистом і скрипом втрапила в колію з льоду... Усі п’ятеро небайдужих, які були біля дитини, допомагали і переносити хлопчика на ноші і залишились, поки водій не вирулив із льодової пастки...
Дай, Господи, сили і одужання дитині, добра і милості його рятівникам, терпіння і наснаги водієві, медикам і совісті усім, хто має до цього стосунок...
Совісті Вам!!! ***(тегать небуду, знаю, що прочитаєте.).
З НОВОРІЧЧЯМ, ЧЕРКАЩАНИ)))
Галина Рижак, черкаська журналістка
* Допис у «Фейсбуці».
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису