Готуючись до президентських виборів, за останні чотири з половиною років я дев’ять разів об’їхав Україну, «намотавши» мало не мільйон кілометрів. Зустрічався з різними людьми практично в усіх куточках нашої держави, від маленьких сіл і містечок до великих міст. У нас дійсно чудові, роботящі, тямущі люди, які хочуть і можуть працювати і гідно жити. І єдине, що для цього потрібно, – це створити їм нормальні умови. А для цього необхідно змінювати систему управління державою. Коли сьогодні весь світ нам закидає корупцію, то це не проблема Українського народу – це проблема нашої влади, яка сама є породженням цієї старої, корумпованої системи. Корупція не притаманна українському народові. В нас достатньо розуму, вміння і бажання для того, щоб розумно керувати державою і дійсно побудувати державу для людей. Єдине, що для цього потрібно – щоб до керма державою прийшли справді нові, патріотичні лідери нової якості, які не бояться брати на себе відповідальність і втілювати потужні кардинальні реформи. А те, що корупцію подолати справді реально, ми вже довели на прикладі місцевого рівня, де на сьогодні її показник фактично мізерний, особливо порівняно з тим, що коїться у вищих владних ешелонах. Моя робота впродовж чотирьох із половиною років як голови Аграрної партії були спрямована якраз на те, щоб ввести в органи влади свіжу кров, нових людей, які дійсно працюватимуть на інтереси громад і громадян. І це нам вдалося. А зараз я бачу, що такі зміни необхідно провести і на найвищих рівнях – і на президентському, і на парламентському. І тому вибори глави держави 31 березня якраз стануть вирішальними. Країну повинен очолити Президент, який проведе реальні зміни і повністю змінить систему управління державою.
Насамперед нам необхідно перейти до парламентської системи, за якої Президент виконуватиме винятково представницькі функції: буде гарантом Конституції, обличчям країни на міжнародній арені, відповідатиме за безпеку держави і буде Головнокомандувачем Збройних сил. Але жодних виконавчих функцій Президент не має здійснювати! Це, зокрема, означає, що має бути скасована вертикаль державних адміністрацій, які сьогодні і забезпечують адмінресурс, і перешкоджають реальній децентралізації, і обходяться країні чималих коштів.
Я пропоную справді нову систему управління державою, за якої громади отримують справжні повноваження, а владна вертикаль вибудовується так, що працює на кожного громадянина України, а не на купку обраних олігархів. У моєму розумінні, ми повинні мати районну раду з виконавчим комітетом. Райдержадміністрацій не потрібно. Виконавчий комітет має складатися з управ, які відповідатимуть за різні напрями роботи. На обласному рівні також не потрібно держадміністрацій чи навіть префектів (аналогів польських воєвод). Достатньо обласної ради, яка формуватиме свій виконком. Область очолюватиме голова обласної ради.
Законодавча влада в країні має бути повністю реформована. Верховна Рада має складатися із двох палат – Палати представництв і верхньої палати – Сенату. Палата представництв має налічувати не роздутий штат із 450 депутатів, як у нас сьогодні, а 125 парламентарів. І повірте, цього цілком достатньо для того, щоб виражати інтереси виборців і забезпечити ефективну роботу. Сенат же, або верхня палата, має складатися із 80 сенаторів і поділятися на чотири підпалати: Рада старійшин, Економічна підпалата, Підпалата територій і Наукова дума. До складу Ради старійшин входитимуть колишні Президенти (крім тих, які зрадили країні й утекли за кордон) і екс-очільники Сенату. У сфері її компетенції перебуватимуть питання зовнішньої політики, безпеки держави. Їй підпорядковуватимуться Служба безпеки України, юридична система тощо. У компетенції Економічної палати перебуватимуть економічна складова держави і Національний банк. Раді територій підпорядковуватимуться місцеві органи влади. Наукова дума відповідатиме за розвиток науки й освіти нашої держави.
Прем’єр-міністром стає лідер партії, яка перемогла на виборах. Він формує коаліційний уряд та представляє обом палатам програму дій Уряду на рік. Щорічне звітування обов’язкове, і якщо Уряд не виконав цю програму, то парламент відправляє його у відставку. І тут не може бути жодних ігор, які ми спостерігаємо зараз – ні про які публічні презентації, замість офіційного звітування, не може бути і мови. Кожен має відповідати за свої дії. І якщо не можеш справитися – маєш піти і дати працювати тим, хто може це робити.
Звичайно, для зміни всієї системи управління державою це не питання одного дня, і навіть одного року. Повірте, якщо сьогодні хтось із кандидатів у Президенти каже, що, прийшовши до влади, він змінить п’ять осіб: голову СБУ, розвідки і ще когось, і наведе лад у державі, – це звичайний популізм, який уже довів нашу країну до того стану, яким ми маємо на нині. Коли із найкращими у Європі чорноземами, з найталановитішими людьми ми перебуваємо серед країн із найнижчим рівнем ВВП, а люди або живуть за межею бідності, або масово виїжджають на заробітки.
Головна наша проблема – це неправильна система управління. І якщо ми сьогодні на рівні центральних органів влади впровадимо справжнє народовладдя, яке вже частково маємо на місцях, то зможемо вийти із кризи системи управління державою і навести в країні лад. І тут потрібні серйозні, глибинні реформи. Коли ж кандидат у Президенти каже, що ми переходимо до парламентської форми правління, але Прем’єр-міністр стає Канцлером і беззмінно п’ять років керує виконавчим органом влади, я також у це не вірю. Це в нашій державі не спрацює.
Нам потрібні не красиві слова, а реальні справи і дійсно глибинні зміни. Люди мають розуміти, що пропонують ті чи інші політики, і наскільки реально ці зміни втілити. Політика має бути чесною і відповідальною, як це відбувається в усіх цивілізованих країнах світу. У нас же, в Україні, цей рівень поки що відсутній. І якраз вибори – це той механізм, що має привести до управління країною новий політичний клас, нових лідерів, які здатні породити справжнє «Українське диво». Тому я всіх кандидатів у Президенти з першого дня кампанії викликав на дебати для того, щоб обговорити те, як кожен із нас бачить систему управління державою, яка при цьому повинна бути економічна політика, як має працювати судова система. На жаль, жодних дебатів за весь цей час не відбулося; і це дуже тривожний сигнал, який свідчить, що наші політики ще не готові до серйозної політичної відповідальності.
Актуальним на сьогодні завданням, яке стоятиме перед майбутнім Президентом, буде й реформування системи національної безпеки. Безпека має бути гарантована на всіх рівнях – від безпеки держави до безпеки кожного громадянина. Так, нам необхідно вносити зміни до торік ухваленого Закону «Про національну безпеку України», щоб гарантувати саме безпеку громадянина, що є нормальною практикою для всього цивілізованого світу.
Ми повинні провести справжні реформи для посилення обороноздатності країни. Перше – корупція у сфері оборонки неприпустима! Ми маємо в найкоротші терміни забезпечити прозоре розслідування з притягненням усіх винних до відповідальності та реальне реформування оборонного сектору зі знищенням усіх корупційних «прошарків», які займаються відмиванням коштів. Необхідно також створити сильну контрактну армію, яку нам уже другі вибори поспіль обіцяють практично всі кандидати в Президенти. Я щиро вважаю, що на сьогодні армія, яка ґрунтується на призові людей, крім витрат із бюджету, не дає жодного результату і аж ніяк не сприяє забезпеченню обороноздатності держави. Ми «виїжджаємо» на ентузіазмі, волонтерстві, патріотизмі наших людей, які на свої плечі переклали функції держави. Але так не повинно бути! Людина, яка своїм життям захищає свою державу, повинна мати достойний рівень оплати і належні соціальні гарантії та соціальний захист.
Крім того, серед першочергових завдань Президента, які постануть після виборів 31 березня, буде і посилення зовнішньополітичної складової та відновлення добросусідських відносин з усіма країнами, що межують із нашою. І я не кажу про Росію, з якою нам теж доведеться розв’язувати питання. Я маю на увазі західних сусідів, із якими ми також нині маємо проблеми. І тут дуже важливо, щоб до влади прийшла людина, який справді довіряє світ. Адже для того, аби відновити мир на нашій землі та повернути і відбудувати території, які зараз окуповані, нам потрібна буде і світова допомога, і донорська підтримка. Тому зі світом треба говорити, і потрібно доводити справами. На сьогодні ж, як показує моє спілкування із представниками Європарламенту, чинна українська влада підтримку, на превеликий жаль, утратила. І тому вже наступному Президенту доведеться в дуже короткий період часу налагоджувати відносини, вибудовувати партнерство і максимально намагатися розвивати його на принципах взаємоповаги як із нашими сусідами, так і з великими державами – США і Китаєм. А для цього потрібно одне – припинити гратися в «ігри», а продемонструвати справжні результати – і в антикорупційній боротьбі, і в дотриманні політичних обіцянок, і в економічному співробітництві.
І нарешті, ще одна, можливо, найважливіша, функція Президента – це функція гаранта Конституції. Всі закони, які ухвалює парламент, підписує Глава держави: він визначає, чи відповідають вони Конституції України. Якщо це не так, Президент має право повернути закон до верхньої або нижньої палати парламенту або скерувати його до Конституційного Суду. І тут дуже важливо, щоб гарант не залежав від жодних олігархів, а щоб міг дійсно виступати Гарантом прав кожного громадянина України. Президент країни має представляти увесь український народ і бути рівновіддаленим від усіх груп впливу. Тільки так він зможе провести справжні реформи, і реалізувати їх у найкоротший час. І зараз є всі можливості для того, щоб ці зміни втілити.
Що потрібно? Потрібна рішучість і справжня політична воля. Досвід країн, які успішно реформувалися, свідчить, що основні зміни відбувалися за 6–8 місяців після обрання Президента, коли він ще має реально високу підтримку. Якщо Президент за цей час не справляється, він не готовий для справжніх реформ, рівень довіри починає падати, і робити зміни дедалі важче.
Тому для всього Українського народу дуже важливо на цих виборах обрати саме того Президента, який буде здатний у перші місяці зробити кардинальні перетворення. І тут не потрібно ні дивитися на «намальовані» рейтинги, ні керуватися переконанням, що все одно доведеться обирати між поганим і гіршим. Повірте, сьогодні чи не вперше за всю історію наша держава опинилася в ситуації, коли за три тижні до виборів ім’я їх переможця не може назвати ніхто – ні соціологи, ні експерти, ні навіть самі кандидати. Нині ми як ніколи маємо вибір, і цей вибір – за Вами, за кожним із Вас! Від того, як Ви проголосуєте на цих виборах, залежить те, в якій країні Ви будете жити завтра, і на якій землі житимуть наші діти. І часу на розкачування ні в кого з нас нема. Цей, 2019-й, рік у нашій історії надзвичайно важливий. І сьогодні ми маємо тільки два шляхи – або ми впораємося із ситуацією і зможемо зупинити корупцію, відтік робочої сили з України й змінити систему управління; або ми втратимо і Україну, і наше майбутнє, обрікаючи наших дітей микатися по наймах у чужих світах. І я вірю, що Ви зробите правильний вибір, і ми разом побудуємо сильну, успішну Україну, на яку ще буде рівнятися Європа!
Віталій Скоцик, кандидат у Президенти України
Із виступу на прес-конференції в Черкасах 13 березня 2019 року
* Передвиборна агітація
Коментарі
Скоцик на Коцик-та стрибай далi.
Та й слова, відверто кажучи, не такі вже й красиві.
Стрічка RSS коментарів цього запису