реклама
Sucurity Police

реклама

161123 Біля каси магазину — скринька з пожертвами для важкохворих. Коли надходить моя черга, кладу туди 5 гривень. Тим часом касирка проводить товар.

— З вас 79 гривень і 15 копійок, — каже.

Я даю 80. Нишпорю по кишенях і знаходжу дріб’язок. Кладу ще 25 копійок. Продавщиця віддає чек і 10 копійок решти. Гривню повертати “забуває”. Швидко хапає товар наступного покупця. Хочу сваритися й навіть розкриваю рота, але сам себе обриваю на півслові.

— Черга велика, а я за одну гривню вчинятиму скандал? — думаю.

Клянуся собі, що більше до цього магазину — ні ногою. Завжди так роблю, коли мене дурять. Повернувся лише одного разу.

У листопаді 1993-го ми з сусідом поїхали в Росію. Везли биті горіхи. Я ледве умовив Мишка приєднатися. Він — затятий русофоб.

Тоді в Росії саме відбулася грошова реформа. У сусіда невідь-звідки взялася дореформена купюра в 5 тисяч рублів. Такі гроші вже не ходять. У Ростові — величезний базар. Я торгую горіхами, а Мишко бігає рядами й пробує впарити росіянам стару банкноту. Ніхто не бере.

За 2 години за прилавок стає товариш. Я йду купити щось на обід. Тітка з Донбасу торгує вареною ковбасою. Вирішую взяти в неї. Кіло — 1,5 тисячі рублів. У відрізаному шматкові — 490 грамів.

— З вас 900 рублів, — каже й дивиться на мене маленькими свинячими очицями.

Від несподіванки я втрачаю дар мови. Віддаю їй тисячу. Вона повертає сотку.

Розповідаю історію Мишкові.

— Пішли зі мною, — каже товариш.

За кілька метрів від м’ясних прилавків наказує чекати. Підходить до тітки. Дістає стару купюру в 5 тисяч. Продавщиця запихає гроші за пазуху. Мишко бере величезну палицю ковбаси. У цей момент мені хочеться втекти з місця злочину. Однак товариш ще кілька хвилин товчеться біля тітки.

— Вимагав із неї решту, — пояснює. — Змусив перерахувати все до копійки.

Юрій Стригун, журналіст

*передрук з блогу на сайті "Дзвін"

реклама

Коментарі  

 
-15 #6 Читач 27.12.2017 16:58
Стригун, не слухай цих намаханих. Пєши ісчо.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+15 #5 Оце та журналіст 27.12.2017 14:33
Тут вся суть людини. Себе не бачимо, а інших судимо. Розказав всім про пожертву в 5 грн. Ой який же я хороший! А про гривну можна було і сказати продавцю- цілий день з людьми, може не спеціально. Але ж кожен судить по собі. А товаришу сказати, що робить зло коли "пробує впарити росіянам стару банкноту" - слабо? Причому тут тітка з Донбасу? Одним словом зло породжує ще більше зло. Не здивуюсь, коли впаривши ту купюру тітці з Донбасу, ви щось втратили. Що посієшь то і пожнешь.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+15 #4 Інь і Янь 26.12.2017 21:57
Плюсую "ДЖЕКО"!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+22 #3 Юзик 26.12.2017 14:21
полний брэд, но не Піт, стаття ніачьом.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+42 #2 ДЖЕКО 26.12.2017 13:30
Тупа і безглузда стаття. Тітка з Донбасу обдурила, то значить там погані люди? Люди там хороші, як і кругом в Україні. Це все рівно, що дядько по Сумгаїтській послав на..., тепер всі люди в ПЗР - "ККазлы". І, пане Стригун, дуже некрасиво комусь розказувати про свої пожертви, навіть "права рука не повинна знати, що дає ліва", а Ви на весь світ розповідаєте.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+14 #1 Пашливы з Казбэта 26.12.2017 12:55
И шо тут такэ.З донбассу чи не з донбассу. У Черкассах менi колись сома на гоголя взвесили на 2кг800г,а на самом деле пошел перевешал 1.5кг.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100