index Двадцять п’ятого листопада цього року відбудуться жалобні заходи за жертвами Голодомору 1932-33 років. Українці, які народилися за часів незалежності України та ті, хто народився у 80-х роках не завжди усвідомлюють і надають значення тим моторошним подіям 1932-33 років, які дуже сильно закарбувалися у підсвідомості вцілілих українців та їх нащадків.

Якщо говорити про організацію штучного голоду1932-33 роки, то ми неминуче повинні звертатися до передісторії про те, що такі явища з боку більшовицької влади були раніше. Схожий план хлібозаготівель був застосований в 1927-28 роках, коли згортали НЕП і до суцільної колективізації. У Сталіна було завдання, окрім викачки багатьох ресурсів для проведення індустріалізації, зробити покірним українське селянство, яке становило соціальну основу українського національного питання. Кремлівська верхівка вирішила “одним пострілом вбити двох зайців: викачати ресурси і зробити покірним українського селянина засобами штучного голоду. Такими ж мотивами керувалися ще в часи військового комунізму.

23949521_1954165071517859_309080569_o

Цитата професора В’ячеслава В’ятровича: «Сталін запроваджуючи штучний голод, бажав щоб Україна ніколи не вийшла зі складу СРСР». Це стверджує директор Українського інституту національної пам’яті сучасної України. Він має рацію. Неодноразово самі більшовицькі керманичі, й українські в тому числі, наголошували неодноразово на тому, що такий проект наддержави, як СРСР, неможливий без України. Коли завойовували Україну в революції 1917-21 рр., це була єдина окраїна колишньої Російської імперії, яка чинила шалений опір. Якщо говорити про ази «русского міра», то СРСР був трансформованим продовженням Російської імперії. І, володіючи Україною, він відкривав шлях до Європи. Саме сталінське керівництво озброювало суспільство і будувало потужну індустрію, бо була реанімована ідея експорт “Великої” соціалістичної революції в Європу. Без України, як такої, не було б потужного Радянського Союзу. Кремль у жодному разі не хотів відпускати Українську РСР зі складу СРСР, як, до прикладу, більшовики відпустили Польщу чи Фінляндію після Першої світової війни.

Сталін у внутрішньополітичній боротьбі у Кремлі, не переміг би у 1927-28 роках, якби його не підтримували українські комуністи. Це говорить про вагу Української радянської республіки. Після того, як він використав їх, відтоді вони фактично були для нього відпрацьованим матеріалом і поставало лишень питання часу, коли він із ними розправиться. Так він розправлявся, до речі, і з російськими колегами по партії. Час від часу він робив чистки, бо був маніакально підозрілою людиною, вибудовував власний культ та постійно остерігався, що хтось може стати лідером його рівня. Не забуваймо також, що за 20-ті роки в Україні виникло таке явище, як націонал-комунізм. Наприклад Микола Скрипник, який був комісаром народної освіти УСРР. Він намагався зробити комуністичну за змістом українізацію, яку проводили, трансформувати в українізацію за формою. Хотів українізувати повністю освіту і культуру, та за допомогою марксистсько-ленінської ідеології  доводив актуальність українізації. За десять років з’явилися молоді комуністи, які могли становити основу нової української політичної еліти. Для того, щоб обезголовити таку еліту, Сталін повинен був прибрати “скрипників”, “чубарів”, “затонських” – тих, хто йому раніше допомагав.

Сучасна політика пам’яті передбачає: а) з’ясування долі самих жертв і визнання актів геноциду, якщо такі є; б) встановлення основних замовників та виконавців – конкретних людей, які виконували накази. Дуже важливо розбиратися, хто власне допомагав (т.зв. колаборанти). Моральний осуд таких явищ має відбуватися, але в кожному конкретному випадку варто з’ясувати, чому людина так діяла? Потрібно ретельно розбиратися. У цьому полягає завдання історика на рівні фактично слідчого. Крім того, що ми маємо засуджувати такі явища, ми, як суспільство, яке будується сьогодні, маємо брати відповідальність за ті конкретні випадки. На мій погляд, у цьому плані ще залишається величезний пласт для конкретних досліджень по селах, регіонах тощо.

24085064_1954165061517860_1786308160_o

Цей Голодомор завдав величезної травми українській нації. Після перепису 1926 року та “недоперепису” 30-х років у 1959 р. був зроблений нарешті повноцінний перепис, який засвідчив, що українці перестали створювати великі родини. Дехто каже, що нація урбанізувалася і всі поїхали в міста, тому достатньо мати двох дітей замість семи-десяти. Але саме Голодомор зламав традиційну українську родину. Власне основу української нації, яка за рахунок села – основних носіїв української ідентичності – і виживала. Оскільки селяни зрозуміли, що таке голод, не було сенсу заводити багато дітей, адже був ризик їхньої смерті від чергового голоду. Не треба забувати, що після війни був Голодомор 1946-47 років і взагалі селяни тривалий час голодували, особливо в сталінську епоху. Це велика травма. А ще є психологічна травма. Чому у нас старі люди завжди сушать хліб на сухарі і ховають у торбинки? Чому бабусі, батьки постійно консервують овочі, фрукти, ягоди і зберігають в льохах? Це роблять кожен рік. Навіть, якщо його не вживають в їжу і воно стоїть роками, аж поки пліснявою не покриється. Дуже типовою є відповідь похилих людей «Про всяк випадок. Щоб було. Хай собі стоїть». Це велика пост  геноцидна травма психіки наших бабусь, дідусів, батьків.

Які були втрати від Голодомору? Щодо цього є дискусія. Моя особиста думка, – людини яка досліджує культуру пам’яті, – для мене кількість не має особливо великого значення. Тому що, за всіма ознаками це – злочин проти Людини і людства. За моїми враженнями від досліджень, менше 3 мільйонів замордованих селян не може бути. Також називаються непрямі втрати – ті, хто власне не народилися. За часів Ющенка називали цифру у 6-8, і навіть 10 мільйонів. За більш реалістичними підрахунками – все ж від 3 до 6 мільйонів.

Станом на кінець 30-х років Сталіну фактично вдалося асимілювати та перетворити Україну в типову російську провінцію. Бо було усунуто багато чинників, які б опонували русифікаторському курсу вождя. Українізація і будь-яка коренізація в інших республіках була згорнута. Номінально та фактично, – маю на увазі людей. Ці люди були фізично знищені. Відбувалося колгоспне будівництво. А також антирелігійна кампанія і формування світської держави, яка була повністю за ідеологізована. Християнські заповіді були замінені 10-ма заповідями комунізму, де Йосиф Сталін контролював усі суспільні та економічні процеси. Власне відбувалася реставрація Російської імперії у її тоталітарних формах.

Сергій Шамара, кандидат історичних наук, доцент, директор коледжу економіки

і управління Східноєвропейського університету економіки і менеджменту

*розмову записав Андрій Литвинов

реклама

Інші матеріали по темі:

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100