Приємно було почути Кузьмі Лаврентійовичу багато теплих, душевних слів на його адресу, адже пам’ятають і шанують у лісгоспі своїх ветеранів виробництва, допомагають, підтримують та турбуються про них. Лісівники бажали Кузьмі Лаврентійовичу міцного здоров’я, земних гараздів та радості від кожного дня життя, миру, родинного затишку й надалі не втрачати бадьорості та ділитися своїми секретами довголіття.
Яким же був життєвий і професійний шлях ювіляра? Народився 1927 року в селі Мокро-Орловай Грайворонського району Білгородської області. 17-річним юнаком був призваний на службу до армії. Був учасником бойових дій у війні з японськими самураями в Маньчжурії. По закінченні війни до 1951 року служив в армії.
Після демобілізації в 1951 вступив до Рівненського агролісомеліоративного технікуму, який закінчив у 1955 році з відзнакою. Цього ж року вступив до Київської сільськогосподарської академії на лісогосподарський факультет поза конкурсом. Після закінчення навчання у 1960 році був направлений у Кам’янський лісгосп на посаду інженера лісових культур.
– З перших днів роботи придивлявся і прислухався до бувалих спеціалістів, вчився у них лісогосподарській справі, – згадує Кузьма Лаврентійович. У пам’яті зберігається моя участь у першій інвентаризації лісових культур, посадкового матеріалу з одиниці площі, яким оцінюється вся діяльність лісового виробництва в натурі. Справжнім екзаменом для мене був перший у моїй практиці звіт з лісокультурного виробництва. На практиці я ознайомився з площами лісових культур, створених у 1960 році і старшими на землях державного лісового фонду на яружно-балкових та полезахисних лісонасаджень на землях колгоспів та радгоспів зони діяльності лісгоспу. Захистивши в Черкаському обласному управлінні свій річний звіт з лісокультурного виробництва, я уже уявляв весь об’єм тих робіт, з якими мені доведеться мати справу.
Зрозумів, що важливим залишилося питання механізації робіт з підготовки ґрунту на лісові культури, розсадники. Тому над цими питаннями мені довелося працювати весь час. Бо від того, як проведені роботи за цими показниками, визначалась діяльність лісгоспу, а значить – і інженера лісових культур.
там, де відбувалися складні роботи, зокрема, заліснення крутосхилів на землях села Пляківка Кам’янського району, сіл Ташлика, Самгородка, Санжарихи Смілянського району. Садили лісопосадковими машинами і вручну. Я бачив, як важко працювали жінки і дівчата. Та вони не втрачали гумору. Були веселі, співали пісень, їдучи додому. Важко було і мені: по 3-6 днів не бував дома.
Запам’яталася одна подія, яка відбулася в Креселецькому лісництві. Мені, як молодому спеціалісту Кам’янського лісгоспзагу, була надана можливість бути присутнім на врученні нагороди колективу Креселецького лісництва за високі показники в праці. Вся ця процедура відбувалася в чудовому місці лісу на “Землянках” (вони діяли в роки війни в Холодному Яру). Всі робітники лісництва з навколишніх сіл були підвезені пароконками. Це дійсно було свято для всіх. Були відзначені переможці праці лісництва, вручені грамоти, премії. Цього дня я побачив вперше весь колектив лісництва. Тут була лісова охорона (лісники), звалювальники лісу, лісокультурниці – десь до 100 осіб. Я тоді, як молодий спеціаліст, усвідомив, що дійсно цей колектив в когорті з іншими лісництвами зможе виконати всі завдання, поставлені перед Кам’янським лісгоспзагом.
– До пам’ятних подій ще можна віднести один випадок – згадує Кузьма Лаврентійович. – По набору робітників для лісовідновлення я був направлений у Макіївське лісництво. Мене зустрів лісничий Макіївського лісництва Крупкін Борис Іванович. Це була людина старої закалки, віддана повністю справі лісового господарства, високоерудований фахівець. Їдучи лісом, я помітив, що він коректно перевіряв мене, як я знаю лісове господарство. Зупинивши підводу біля ліщинника, він запитав мене, чи я бачив, як цвіте ліщина? Я відповів:
– Ні. А чому це ви питаєте мене про цвітіння ліщини, коли ще лежить сніг? (був березень місяць).
– А тому я питаю, що ви не бачили, а я вам покажу.
– І я дійсно тоді вперше в житті побачив яскраво-червону дрібну квіточку ліщини, коли ще лежав сніг.
Трудовий стаж Крамського Кузьми Лаврентійовича в ДП ”Кам’янське лісове господарство” становить 28 років. У 1988 році звільнився у зв’язку з виходом на пенсію за віком. Зараз перебуває на заслуженому відпочинку. І в теперішній час залишається небайдужим до життя колективу рідного лісгоспу.
Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису