Старенька була і здивована, і розчулена. Адже народного обранця вона ні про що не просила. Хіба що напучувала під час зустрічі робити все можливе для утвердження України, для поліпшення життя звичайних українців.
– Мені вже важко виходити з дому, – говорила пані Марія. – Але я дивлюся телевізор, читаю газети, спілкуюся зі знайомими. Тому знаю, скільки доброго наш депутат уже зробив на своєму окрузі, зокрема і в Смілі. Це мене дуже радує, бо, нарешті, ми обрали до Верховної Ради людину, котра виконує свої обіцянки. Однак цієї зими мені знову довелося померзнути у своїй квартирі. А роки вже не ті, кров не гріє. Важко у холоді. І от, зненацька, я отримала такий подарунок. Сергій Ярославович вирішив подбати про мене, щоб я могла дожити свій вік у теплі. Я щиро вдячна йому за турботу, за увагу, за те, що поставився до мене, як до своєї мами. Знаю, у нас в Смілі є організація ветеранів. Та незважаючи на мій поважний вік, на те, що я учасник війни, жодного разу від них листівочку на свята не отримала, не те що якусь допомогу. А народний депутат, незважаючи на зайнятість, подумав про мене. Хай йому у всьому щастить! Хай його гріє тепло наших сердець!
– Сергій Рудик дуже поважає пані Марію, – додала від себе Лідія Зайва. – За те, що витримала усі життєві випробування і залишилася оптимістом. Вона вірить у нашу перемогу і попри свій поважний вік постійно допомагає нашим захисникам на фронті, турбується, як вони там, чи не мерзнуть, чи мають що їсти, чим воювати… Те, що пережила пані Марія, не описати словами. Тому Сергій Рудик вирішив, що вона не повинна чекати у тривозі, як, зрештою, розв’яжеться питання з опаленням у Смілі. Сьогодні воно є, зробимо усе можливе, щоб було і надалі. Але такі люди повинні мати спокій. Тому він вирішив допомогти від себе своєму чи не найстарішому виборцю. І робитиме й надалі, що може, і для інших стареньких…
реклама
