Сотні смачних пиріжків та вареників незабаром відвезе на Схід черкаська волонтерка із Чорнобаївщини Лідія Сівак. Бійці в АТО дуже полюбляють свіжі домашні страви. Та для цього не завжди є усі необхідні продукти. Днями волонтерка зустрілася із головою Черкаської обласної організації політичної партії «Наш край» Анатолієм Нужним, який підсобив Лідії Сівак провізією для атовців. Серед переданого – і кілька мішків борошна для вареників та пиріжків.
Лідія Сівак – відома волонтерка, яка вже чотири роки самостійно готує та відвозить домашні страви бійцям на Схід. «Із любов’ю із нашого городу – до солдатського столу» – саме з такого оголошення розпочалася її активна волонтерська діяльність на Чорнобаївщині. Влітку 2014-го жінка зібрала майже п’ять тонн продуктів для бійців.
Відтоді й не злічити, скільки закруток та домашніх страв Лідія Іванівна на власній «Газелі» відвезла на схід. Навіть після страшної аварії дорогою додому від бійців, після тривалої та вартісної реабілітації вона продовжує допомагати бійцям. Але щоразу робити це усе важче, адже допомога ззовні – мінімальна.
«Нині щомісяця по кілька разів їздимо в зону АТО: здебільшого туди, де воюють хлопці з Черкащини. Востаннє були на Великдень – спеціально так поїхали, щоб відсвяткувати із бійцями. Та зараз стало значно складніше збирати допомогу на фронт. Ми із помічницями викручуємося, як можемо, аби хлопцям було з чого наварити домашнього», – зауважує волонтерка.
Найнеобхідніші продовольчі потреби забезпечив голова Черкаської обласної організації політичної партії «Наш край» Анатолій Нужний. Вони із Лідією Сівак знайомі вже давно – ще з часів роботи політика в районній раді Чорнобаївського району.
«Війна триває і наша допомога фронту необхідна. Розумію, що проблема серйозна. І радий, що командою можемо допомогти її вирішити. Тому ми з однопартійцями передали печиво, воду і борошно. Лідія Іванівна вже й вирішила, що саме із нього приготує для хлопців», – каже Анатолій Нужний.
Більше того, політик пообіцяв волонтерці підсобити свіжою олією. Почувши це, Лідія Сівак не стримувала емоцій:
«Ой, Боже ж, яка радість! Якби ви бачили: у мене казан на сорок літрів, а я у нього ллю лише 250 грамів олії, бо не маю її. Це ж дуже мало, не припустимо по жодних рецептах. Але що робити – доводиться економити. Я вже стільки її купувала, особливо восени на закрутки. І борошно так само. А це буде і нам із чого готувати, і хлопцям смакуватиме».
