"Свій до свого, щоб поцупити чуже" – продoвження серії викривальних публікацій «Вся королівська рать» про оточення голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба.
Отже, про лісові діла та дива на Черкащині. А звідки інформація? У Державному комітеті лісового та мисливського господарства натрапив на цікаві документи. Та ще – люди повідали.
Який же народ мудрий та видющий. Як чітко сказав він про лісівників (а про них і мова). Приходить кандидат на лісника і каже: а що я у вас зароблю? У відповідь чує: під липою стоять валянки, а на дубові висить кожух. Перший місяць не побачив ні валянок, ні кожуха. Прийшов і знову питає: чому ж нема? А йому кажуть – пильніше придивися. Придивився пильніше, і побачив. Не тільки валянки та кожух, а й черевики на вихід. Інший кандидат на лісника дивувався: то тут ще й гроші платять?! А Петро І на всі віки сказав: «Лесники – народ вороватый».
Про підкилимову кадрову чехарду
Загалу відомо, що начальником Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства після Анатолія Карпука став Іван Шиятий. Підкилимова кадрова чехарда відома мало кому. Певний час начальником управління працював Станіслав Овчаренко, колишній заступник черкаського міського голови Володимира Олійника. Правда, ні на роботі, ні в інших установах цього начальника не бачили й не чули. Згодом портфель підхопив майбутній заступник черкаського міського голови Сергія Одарича Андрій Дзюба. Чи на жаль, чи на щастя цього начальника теж ніхто не чув і не бачив. Але на його золотий вік керування припадає реорганізація управління, в якому до лісового додається мисливське господарство. Тодішній голова Черкаської обласної державної адміністрації Олександр Черевко не захотів бути спостерігачем за чехардою і покликав до себе Івана Шиятого – депутата черкаської обласної ради від Соціалістичної партії України, досвідченого лісівника – колишнього лісничого Дубіївського лісництва і тодішнього директора ДП Черкаське лісове господарство. Розмова була короткою, але наснаженою: Івану Васильовичу запропонували стати начальником обласного управління лісового господарства, Іван Васильович не відмовився.
До пори до часу все було добре. Вітри то гнули верхівки дерев, то вщухали. Але налетів політичний вітер. До керма влади по всій вертикалі і горизонталі, паралельно і перпендикулярно стала владарювати Партія регіонів. І об’єктивно, і суб’єктивно Іван Шиятий вже не вписувався у формулу цієї влади. Як людину можна вигнати з роботи? Звісно, спочатку треба залякати, а потім начебто пом’якшати і запропонувати написати заяву за власним бажанням. Так і робили. Але Іван Шиятий не ликом шитий. Свій підпис на «потрібних» паперах він категорично відмовлявся ставити. Тоді, користуючись відсутністю І.Шиятого на роботі, підписи ставили інші. Повертався Іван Васильович і в крик – що це тут натворили! А йому у відповідь: земля, тобто ділянка лісу, виділена, але ти не переживай, твого ж підпису немає. Обіцяю, що список тих виділених ділянок запропоную пізніше. А про деякі вибрики нинішньої влади можу і зараз. Суцільної заміни кадрів нижчих щаблів (як у лісі суцільної рубки) не відбулося. Навіщо тягнути нових своїх? Адже є свої та випробувані. От тільки вони відсиджувалися на лікарняних, поки «не з’їдять Шиятого». Досиділися, пробив їхній час і поновилися. Їх список: директор ДП Черкаське лісове господарство Андрій Пустовіт, лісничі Іван Бас, Микола Бас, Віктор Максимчук. І розпочалася відкрита кадрова чехарда. Андрій Пустовіт з першого дня став звільняти неугодних лісничих, які були призначені згідно чинного законодавства, а призначати відданих з мовчазної згоди нового начальника управління Юрія Кошина. Так було звільнено трьох лісничих: Р.Фендюра, В.Стріху, В.Фіалковського і шість майстрів лісу. Лісничими без погодження та затвердження знову стали згадувані Іван і Микола Баси та Віктор Максимчук (останній пробув на лікарняному до виходу А.Пустовіта, уникаючи провини за самовільну вирубку 96 сосен).
Отже, повернулися свої і керують, як Муамар Кадафі Лівійською Джамахарією.
Повернулися і кермують. Ліворуч та праворуч
Ось переді мною документ. В ньому значиться, що в 64 кварталі Дахнівського лісництва передбачено вибіркову санітарну рубку на 37 сотках. У натурі суцільна, а пеньки засипані піском і то там, то тут, зеленіють ялинки. Я не ясновидець, але фундаментальна огорожа по сусідству з винищеною лісовою ділянкою навколо обійстя генерального директора Національної горілчаної компанії, депутата обласної ради Миколи Бабича на щось таки натякає. Натяки натяками, а те, що дозволив прокрутити цю «операцію» саме Андрій Пустовіт, факт достеменний. А до цього факту є ще й такі. Вказану площу було виділено колись директору Андрію Пустовіту та головному економісту Ліні Гончаренко. А потім нотаріально перепродано. Та що там 37 соток! Зараз я вам повідаю про 37 гектарів. Саме вони з легкого підпису Андрія Пустовіта під актом обстеження дали можливість стати власністю досить відомому на Черкащині «зубру», який «загриз» не тільки «Світанок», а й навколишні ліси. В акті обстеження начебто все так. Але землі стали «лисими», хоча вкриті лісонасадженнями. Лише штрихом нагадаю про безвідсоткові кредити наближеним до Андрія Пустовіта людям на купівлю автомобіля за рахунок Держлісгоспу.
Сергію Борисовичу! Не дивуйтеся, що звертаюся до Вас! Бо таки свита робить короля. Так от, дружину пана Юрія Кошина «зробили» четвертою секретаркою пана директора Пустовіта на 0,25 ставки. Але саме цій, такій потрібній жінці, ДП Черкаське лісове господарство, тобто Андрій Пустовіт придбав у Черкасах квартиру за 600 тисяч гривень без належного оформлення.
Звісно, знаю більше, ніж написав. Але ще не вечір.
Олексій Малиновський,
Народний депутат України IV, V скликань
реклама
Коментарі
То може ти й банкував?Раз знаеш скільки й кому!
Стрічка RSS коментарів цього запису