реклама

реклама

Черкаський історик та краєзнавець Назар Лавріненко сьогодні презентував книгу матеріалів до історії села Івківці «Чигиринська районна преса (1930-1996 рр.)».


За словами Назара Лавріненка, у книзі вперше надруковано документи, які раніше не були доступні широкому загалу.


– Ця книга є пошуковою роботою довгих зимових вечорів, – говорить історик. – Восени мені пощастило натрапити в одній із покинутих хатин на фотографію червоноармійців, закладену в закутку газетою «Зоря комунізму». Коли обтрусив від пилюки ту газету, натрапив на статтю про самодіяльність у селі Івківці 1969 року. Стаття була дуже детальна, з іменами людей тощо. Це наштовхнуло на думку, що треба провести пошукову роботу в цьому напрямку.

За словами Назара Лавріненка, ця книга видана для того, щоб краєзнавці звернули увагу на цінність періодики, більше використовували її в своїй працях, оскільки вона дуже доступна.

Краєзнавець переконує: районна газета – це безцінне джерело інформації. Для дослідження історик обрав 1930-1996 роки: період колгоспної ери, колективізації та ліквідації колгоспу.

– Статті в районних газетах – доволі красномовні, безпосередні, дуже прості. З точки зору сучасної журналістики, я б навіть сказав, примітивні. Але вони неповторно передають дух тієї епохи, дух насадження колективізації, висміювання тих, хто противився цьому процесу. Крім того, ця книга дає нам безпосередній контакт із цільовою аудиторією – жителями населених пунктів Чигиринщини. Саме вони мають купувати ці книги, щоб цікавитись своєю минувшиною, і на шпальтах цієї книги знаходити згадки про своїх батьків, дідів, бабусь чи про себе особисто. Так, у газеті за 1945-й рік, наприклад, я знайшов згадку про свою бабусю. Що вона була фінагентом у селі. І це не просто з чиїхось слів, це документальна хроніка! Це дуже приємно! Тож цільова аудиторія від таких згадок отримує задоволення, – каже Назар Лавріненко.

Збираючи матеріал для книги в обласній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка, в обласному архіві та національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, краєзнавець помітив цікаву закономірність: будь-яка стаття в районній газеті мала наслідки.

– Якщо написали, що в селі немає дороги, когось, щонайменше, вигнали з роботи, немає магазину – на наступний рік будується магазин, не заїздить автобус – це питання вирішувалося. Посприяв цьому, зокрема, вчитель івківської школи Михайло Давиденко, який оселився в селі у післявоєнний час і став активним дописувачем районної газети. Цей чоловік впливав на соціальну сферу села! – говорить із захопленням історик.

90-річний житель Івківців Ананій Шмигль під час розмови з Назаром Лавріненком випадково згадав, що в шкільні роки присвятив рідному селу вірш. Відтворивши його в пам’яті за кілька днів, зачитав історикові. Останній вирішив завершити книгу саме цим віршем

90-річний житель Івківців Ананій Шмигль під час розмови з Назаром Лавріненком випадково згадав, що в шкільні роки присвятив рідному селу вірш. Відтворивши його в пам’яті за кілька днів, зачитав історикові. Останній вирішив завершити книгу саме цим віршем


Книга «Чигиринська районна преса (1930-1996 рр.)» вийшла накладом 100 примірників. Розповсюджуватиметься по книгарнях, місцях продажу літератури в межах туристичного маршруту Чигиринщини, у наукових бібліотеках.

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+2 #9 Черкаси 08.12.2017 02:31
Назар боїться авторів назвати.Студенти з ЧНУ за гроші Зерноленду
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #8 Лавріненко Назар 09.09.2015 22:05
Міста й без мене є кому вивчати :lol: А село нікому. Вимре і будуть лише координати. А так є сотні назв. Село (місто) то не стіни, то люди. То люди котрі знають один одного на сім поколінь. То унікальна віками сформована спільнота, яка на грані зникнення. Вона вже більше у моїй памятті, у старих фото, у глибоких узвозах і старих хатах. Коли йдеш пустою вулицею і бачиш як у часи свого дитинства застав ще буяння життя. Ідеш і бачиш тих бабусь, пригадуєш їх мову, поставу, їх фрази... ті дідусі й бабусі були моїми друзями... А їх немає... Немає друзів і нестає...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #7 корр 09.09.2015 17:32
это же не интересно ! написал бы лучше книгу о каком-нибудь большом городе.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #6 Оксана Мацюцька 09.09.2015 12:18
Історик зробив велику і дуже потрібну роботу. Івківцям пощастило, що у цьому селі народилась така небайдужа до рідного краю, до пам'яті про односельців, людина. Тим більше, що це село, наскільки я знаю, занепадає. Але залишиться його історія.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-1 #5 Лавріненко Назар 09.09.2015 10:21
Відповідаю. У покинутих та нежилих хатах історик з родичами колишніх мешканців збирає ЕТНОГРАФІЧНИЙ матеріал для подальшого висвітлення історії краю. Це не зрозуміти кабінетним писакам.
співавторів немає. Це збірник документів виявлених при написанні майбутньої книги про село. Там уже є співавтори :) Наприклад архів голосів уже померлих і ще живих селян.
Зимові вечори тривають до четвертої години ранку. Вони тихі і вкрай результативні. Всім раджу гаяти ночі над роботою.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #4 земляки 09.09.2015 09:22
молодець назарю, так тримати!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #3 Сторож 08.09.2015 21:01
А що робить восени "історик" в покинутих хатах? А потім, за його словами,з'явлилася книга, яка є "пошуковою роботою довгих зимових вечорів".
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #2 Валечка 08.09.2015 19:15
Дивні люди ці історики :lol: . Не знають, що робити "довгими зимовими вечорами" :P .
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-6 #1 незнайка 08.09.2015 17:29
в соавторстве с кем написано
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100