Як у Леґедзиному Купайла святкували

У центрі Леґедзиного у два ряди стоять автомобілі. Машини що їдуть дорогою, пригальмовують. У селі Тальнівського району вкотре святкують Івана Купайла за старими слов’янськими звичаями – в дні літнього сонцестояння – 25 і 26 червня, пишуть "Вісті Черкащини".

На майданчику перед музеєм трипільської культури – біля тисячі людей. Більшість – у вишиванках. На самому сонці стоять ковалі. Двоє чоловіків і жінка в чорному. Біля них крутяться діти. Час від часу ковалі дозволяють хлопцям узятися за молоток.

Хлопчик у вишиванці тримає двома руками.

"Нижче тримай, бо молотка задушиш", – сміється коваль.

Трохи поодаль – стоїть чоловік біля складених у ряд металевих ящиків. Здалеку здається, ніби ящики чимсь навмисне облиті. Наблизившись, можна роздивитися окремі фігури і навіть картини.

"Я з Полтави. Звати Андрій Собянін. Був тут узимку на святкуванні Меланки. Тепер приїхав знову".

Цікавлюся, що зображено.

"Біблійна сцена. Змій спокушує Адама і Єву".

"А де ж тут Єва"? – питає хтось. Роздивляються уважно.

"О, тепер бачимо, Єва з грудьми".

Віталій Харченко з Тального дивується кількості автомобілів.

"Може півтисячі є. Бачив фінські номери. Кажуть, є з Америки. Повно гостей із Києва, Одеси, Житомира".

Вікторія Коваленко з Тального виробляє і продає ляльки-мотанки.

"Хотілося, аби це було не просто хобі, а приносило хоч би якийсь заробіток. Маю захоплення, а воно потребує часу й грошей", – каже.

Петро Кравченко з Києва торгує сопілками.

"Загалом сопілок у мене кілька. Загалом я захоплююся індіанською музикою. Ось кена, ось флейта індіанська. Ось наша дримба".

"Скільки коштує дримба"? – питає якийсь хлопчик.

"350 гривень. Свистульки з глини звуться зозулиці – 40 гривень".

Малий дістає гроші, купує одну й відбігає.

За рогом музею – їдальня. Шашлик із свинини – 40 гривень. Картопля по-селянськи 25. Куліш козацький – 25.

За трипільською хатою – дерев’яні туалети з написами: "Для панів" і "Для пань". Поруч – пластмасові рукомийники.

У музеї – душно. Екскурсанти швиденько продивляються експонати й вибігають надвір.

Літня жінка розмовляє російською. Представляється Світланою Коваленко. Каже, що приїхала з Бахмута на Донеччині. Привезла виставку: "Християнські мотиви в українській вишивці".

"А що там сепаратисти від вас далеко?" – питають.

"Хто за Україну – ті нас голосно підтримують. Хто за Росію – мовчать і позакривали роти".

О 19 годині Ярослав Чабанюк – син директора заповідника Владислава Чабанюка гукає кількох хлопців. Обв’язують мотузками велику колоду, що стоїть сторч. Під нею – дерев’яний кадовб. Хлопці починають швидко крутити колоду. Із кадовбу йде дим.

"Давайте різкіше крутіть! Що ви як морені мухи!" – кричить хтось.

Хлопці крутять із останніх сил. Зрештою загоряється вогонь. Ярослав бережно несе його.

Один із хлопців показує руки. Вони – в пухирях.

"Ти бачиш, треба було рукавиці брати", – коментує товариш.

Люди утворюють величезне коло. Хлопці ходять із факелами. Владислав Чабанюк приносить купальське колесо. Його пускають по колу. Всі хочуть доторкнутися. Виносять купальський вогонь і йдуть до пагорба на березі ставка. Дорогою біля пам’ятника повстанцям вшановують легедзян, які загинули 10 листопада 1920 року, піднявши зброю проти радянської влади.