Міні-столиця у центрі України. Над Дніпром із власним Хрещатиком, козацькою історією та спаленим театром розкинулись Черкаси. Місто, що має давнє коріння, не зовсім туристичне, проте від того не менш цікаве. Непримітні пам’ятки, дивовижні творіння та визначні черкащани. Що можна побачити та на чому слід закцентувати увагу у мандрах – у наступному сюжеті 33-го каналу
Незвідана Україна. Про Черкаси ми чули-читали, але на питання: що ж там? – усі зводять плечима. І справді, аби потрапити туди із Хмельницького, треба подолати ледь не одну третю країни, потягом – майже 10 годин. Проте, місто у самісінькому центрі нашої Батьківщини таки того вартує. За населенням Черкаси практично ідентичні із нашим краєм – 283 тис. осіб проти 269 тис. хмельничан. Замість Південного Бугу там протікає величний Дніпро. Тому і рівняється місто більше на Київ.
Окрім того, центральна вулиця міста носить назву славнозвісного столичного Хрещатика. Але, як кажуть, це випадковість, адже у давнину так називали вулицю на перехресті.
Для любителів поплескатися у величній ріці працюють кілька місцевих пляжів, де-не-де можна помітити вітрильники. Водяною родзинкою міста є Кременчуцьке водосховище, через яке збудована чи не найбільший міст-дамба в Україні. Довжина Черкаської греблі близько 17ти км. А це, до слова, ледь менше протяжності найдовшого у Європі мосту Васко да Гама, що у Португалії.
А от чому Черкаси Черкасами звуться – таємниці віків. Існує як мінімум 7 версій походження назви.
За ще одним трактуванням топонім перекладається як «люди сили». Адже, у свій час Черкаси були осередком формування Козаччини, а тамтешні жителі брали участь в Хмельниччині та Коліївщині. Звідти родом і перші козацькі гетьмани. Сторожовий козак примостився навіть на гербі міста.
Серед видатних споруд також і блакитний палац, будинок, де якийсь час мешкав Тарас Шевченко та робочий кабінет Василя Симоненка. Своєю красою вражає непересічний парк «Долина Троянд» із квітучими ландшафтами, а також оригінальні пам’ятники Незнайомці, Водопровіднику та навіть Самогонному апарату. Окремо слід звернути увагу і на Буддійський храм бойових мистецтв «Білий лотос» — найбільший у Європі. Біля обласної адміністрації працює і заворожуючий водограй.
Болючою сторінкою у культурному житті Черкас став спалений 1 червня 15-го року міський музично-драматичний театр. Займання сталося, ймовірно, через недопалок, проте зробило будівлю непридатною для творчості. 2 та 3 поверх звалилися на глядацьку залу. Нині трупа виступає на вулицях і щодень очікує ремонту. 33-ій бажає Черкасам провітання, лише добрих новин та більше туристів. Адже, краще один раз побачити, ніж тисячу разів почути.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису