Перший заступник голови Верховної Ради України, учасник переговорів із донбаськими сепаратистами у Мінську, колишня черкащанка Ірина Геращенко каже, що спілкування з родичами полонених – одна з найтяжчих історії у її житті.
Про це вона заявила в інтерв’ю «Українській правді».
– Родич заручника – це як родич хворої людини, який хапається за будь-яку соломинку. Звідкись почули про якогось геніального лікаря, який вилікує хворобу, ще звідкись про цілителя. І вони мчать до всіх, аби тільки витягти близьких. Я ставлюся до цього з розумінням, але тут важлива координація з СБУ... Спілкування з родичами полонених – одна з найтяжчих історій в моєму житті... Я з ними в тісному контакті останні півтори роки. З одного боку, вони ніби розуміють, що ми робимо все можливе, з іншого – поки ти не дістав з полону їхню рідну людину, просять, благають, плачуть, лають, – сказала Ірина Володимирівна. – Це дуже емоційно важко й іноді несправедливо...
Таке спілкування відбивається і на приватному житті пані Геращенко.
– Потім приходиш увечері, бачиш свою дитину, яка тягнеться до свого тата, вона з ним грається – а у мене вже якесь психологічне «ку-ку»: я собі уявляю цих дітей заручників, які мріють про тата, їхніх дружин, яким не вистачає чоловіка. Мені здається, що від мене скоро будуть тікати всі представники усіх органів влади, бо я їх смикаю і тероризую з питання заручників, – зазначила Ірина Геращенко.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису