реклама
Sucurity Police

реклама

У Смілі бродять зграї безпритульних собак. Їх можна побачити навіть у центрі міста. Ніхто ними, по суті, не займається. На щастя, таких трагічних подій, про які ми вже не раз чули по телевізору, в місті не було, хоча покусані і налякані сміляни є. Отже проблема існує, але бажання займатися нею влада не має. Чекає на трагічну подію?

Олена Наумова

Олена Наумова

Але ж можна діяти на випередження, думати про майбутнє. Щоб не бути голослівною, наведу такий приклад: в області затверджена і діє Програма регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2016-2020 роки за сприяння Фонду підтримки місцевих ініціатив при Посольстві Канади в Україні. Виконавцем ґрантового проекту є Черкаський обласний благодійний фонд „Еко-Центр” (співвиконавець обласної Програми). Канадський фонд виділив кошти на облаштування трьох пілотних пунктів сучасним ветеринарним обладнанням.

З пропозиціями про співпрацю черкаські волонтери їздили по районах, приїздили і до Сміли, але... Щоправда, коли в.о. голови Сміли Віктор Федоренко почув про гроші (увага!)  – у нього з’явилась зацікавленість, та коли зрозумів, що спочатку треба виділити земельну ділянку, збудувати приміщення (достатньо 40 квадратних метра) – відмовився. А от у Золотоноші пристали на пропозицію. І нещодавно я побачила цей пункт. Тут з металопрофілю збудували ангарчик, в якому три приміщення: операційна, обладнана ванною, мийкою, теплонагрівачем; відсік з шістьма вольєрами для тримання тварин; карантинний відсік із двох вольєрів. Обійшлося все це, орієнтовно, у 62 тисячі гривень. Що це для міста?

Тож приїхали дівчата-волонтери із Черкас подивились, оцінили. Все „ок!” Дали сигнал канадцям. Вони забезпечили оплату хірургічного столу, інструментів, авто для пошуку і перевезення відловлених тварин, рушницю з транквілізаторами, сітки для відлову, переноски.

У Золотоноші є ветеринарний технікум. З метою економії коштів міськвиконком  уклав з ним договір, за яким студенти технікуму будуть проходити практику в цьому ветпункті (економія на зарплатні лікарям). Декілька днів тому в Золотоношу приїздили канадійці. Разом з ними приїхали очільники Канева, Звенигородки, іще хтось – переймати досвід. Зі Сміли нікого не було! Повертаючись з притулку, гості заїхали на полігон  ТПВ, де польські фахівці монтують лінію із сортування вторинної сировини. Поруч працює комунальний прес, на якому пресують пластикові та паперові відходи та подрібнювач гілок, на якому заготовляють щепу для опалення комунальних закладів.

За час перебування в Золотоноші я чула і бачила іще багато цікавого. Наприклад, ніхто не вмикає серед білого дня ліхтарі, щоб міняти лампи, голови квартальних комітетів подають заявку на заміну із вказуванням номерів опор, і їх міняють. Після очищення русла річки Золотоношки, тут створюють міський комунальний пляж. Під індустріальний парк виділили 10 гектарів землі, залучили іспанських інвесторів… Поляки запустили виробництво штучного каменю, створивши сорок робочих місць. Німці будують завод з виробництва пластикових комплектуючих для автопрому.

Делегація міськради Золотоноші відвідала Польшу з метою вивчення досвіду децентралізації, а не для прогулянок і пиятик…

Не дивно, що місто просто вражає перетвореннями. Я була у ньому в неділю, але вулицями їздив маленький тракторець з ковшем, з якого комунальник розкидав на пішохідні доріжки протиожеледову суміш.

Золотоношу прикрашають цікаві інсталяції, у під’їздах я бачила на стінах гарні малюнки. Не витримала, почала фотографувати. Один з мешканців поцікавився, навіщо? Я відверто сказала що приємно вражена, і що у нас в Смілі зовсім не так. А я ж пам’ятаю Золотоношу іншу. Від тієї Золотоноші Сміла була на 100 кроків попереду, а зараз ми і поряд не стоїмо.

Ще дізналася, що кожного року,  міський голова Золотоноші разом з усіма заступниками звітує перед жителями у міському Палаці культури, розповідає, що зроблено, які плани на наступний рік. Люди цікавляться – влада відповідає. А смілянські чинуші ховаються від розлючених відвідувачів, небайдужих громадян, волонтерів, обзивають їх ледарями і бандитами. Та й мера, як такого, у нас нема. Є в.о…

Прощаючись із Золотоношею, сказала місцевим друзям, що заздрю їм, хоча, насправді, радію… за Черкащину і Україну. Повільно, локально, але щось робиться, є прагнення змін. Не жаль, не скрізь.

Олена Наумова

Сміла

Фото автора

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100