Голова Синодального управління військового духовенства УПЦ КП митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан (Яременко) нещодавно вийшов зі складу Ради душпастирської опіки (РДО) при Міністерстві Оборони. Це він зробив на знак протесту, що там не підтримали його ініціативу про виключення представників УПЦ (МП) з членів Ради. В інтерв’ю РІСУ він заявив, що це питання державної безпеки.
Як зазначив митрополит Іоан, Рада душпастирської опіки (РДО) – це дорадчий орган при Міністерстві оборони, в який згідно з Положенням про цю Раду входили представники низки конфесій. Так вона функціонувала ще задовго до війни, і Московський патріархат туди входив з самого початку існування РДО.
– Але у 2014 році почалась війна, в умовах якої позиція УПЦ (МП) набула відверто агресивних, деструктивних та антиукраїнських ознак. Тому у 2015 році я звернувся з листом до членів РДО з пропозицією переглянути доцільність перебування УПЦ (МП) в складі Ради. Тому що не уявляв, як в дорадчий орган при Міністерстві оборони може входити релігійна структура, яка неодноразово була помічена у сприянні ворогові у зберіганні зброї, покриванні та прямому благословенні своїми священиками сепаратистів та іноземних найманців, щодо якої є факти особистої участі її священиків в бойових діях із зброєю проти Української армії і тому подібне, – заявив митрополит Іоан. – Але тоді РДО відмовилась приймати дане рішення, пояснюючи це своєю необізнаністю про наведені мною аргументи щодо деструктивної діяльності цієї конфесії, або вважаючи їх недостатніми. Було запропоновано «вивчити цю справу кожною конфесією». Це «вивчення» затягнулось більш ніж на рік, а в особистих розмовах деякі члени РДО навіть відмовляли мене просувати це питання.
На запитання, чому цьогоріч він вирішив покинути Раду як представник Київського патріархату, митрополит Іоан зазначив, що йому можуть закидати причину демаршу тим, що на звітно-виборчих зборах РДО у січні 2017 року він запропонував себе на посаду голови, але обрали іншого. Але, крім нього, на цю посаду пропонували себе також єпископ Михаїл (УГКЦ) та Рустам Футулаєв – представник протестантів, якого і обрали. І першою ж пропозицією нового голови було поставити секретарем Ради представника УПЦ (МП), Луку (Винарчука). Тоді на останніх зборах митрополит Іоан звернувся до членів РДО знову з інформацією про деструктивну діяльність УПЦ (МП) і запропонував виключити її з членів Ради.
– На жаль, з прикрістю доводиться констатувати дійсно консолідовану позицію членів Ради, які майже одностайно захистили присутність Московського патріархату в Раді і Збройних Силах України. Утримались від голосування лише представник УАПЦ та мусульманин, – зазначив митрополит Іоан.
За його словами, військові священики Київського патріархату не раз чули здивування і обурення від воїнів, коли ті дізнавалися, що УПЦ (МП) присутня в Раді – дорадчому органі Міністерства оборони України.
– Нам соромно їм про це говорити. І, щоб не брати на себе за це відповідальність, я прийняв рішення вийти зі складу Ради, – наголосив митрополит. – Це принаймні дає мені моральне право бути незалежним та повідомляти Міністерству оборони про небезпеку, яка йде від діяльності УПЦ (МП). Ми, Київський патріархат, не хочемо бути учасниками легалізації Московського патріархату у Збройних силах України, яка дасть можливість цій структурі виконувати завдання, які були поставлені перед нею ще на початку 1990-х років – а саме утримання України в орбіті впливу Кремля.
Як зазначив митрополит Іоанн, УПЦ (МП) веде активну підготовку своїх священиків, студентів духовних закладів до капеланства. Вони присутні на міжконфесійних підготовчих курсах і прагнуть масово увійти в силові структури України. Аргументують це тим, що там є їхні віруючі (приблизно третина військовослужбовців), які потребують задоволення своїх релігійних потреб. Натомість, за внутрішніми дослідженнями Київського патріархату, у воюючих в зоні АТО підрозділах віруючими Московського патріархату себе вважає дуже невелика кількість військових, практично в межах статистичної похибки.
– Справа в тому, що потреба у священиках на війні дуже велика через те, що військові кожного дня перебувають на лінії вогню, де можна загинути. І цим користуються представники Московського патріархату, проникаючи у підрозділи і вводячи різноманітними способами в оману і солдат, і командирів. Причому вони можуть маніпулювати схожістю назв Церков: «Київська митрополія» на противагу «Київський патріархат», або уникають згадування, що вони належать до Московського патріархату і є невід’ємною частиною РПЦ. Коли останній раз на Різдво-2017 делегація УПЦ (МП) на чолі з митрополитом Августином (Маркевичем) була у Авдіївці, ми запитали у бійців деяких підрозділів: «Як ви їх допустили?». Вони були дуже здивовані, що це був саме Московський патріархат, і сказали, що на запитання «з якої ви Церкви – Російської чи Української?», почули відповідь, що «з Української». Тобто, делегація УПЦ (МП) ввела в оману наших військових. І ми переконані – вони маніпулюватимуть і надалі, – зазначив митрополит Іоан.
За його словами, військовий капелан призначений не для того, щоб на кожному кроці задовольняти релігійні потреби військовослужбовців, а для того, щоб бути з ними поруч і мотивувати, надихати якнайкраще виконувати свій військовий обов’язок, а також допомагати долати скрутні морально-психологічні життєві ситуації, застосовуючи духовні важелі.
Ніхто не заважає військовим реалізовувати свої релігійні потреби так, як це вони звикли робити в мирний час, на мирній території та за межами режимного об’єкту (військової частини).
– Але треба розуміти, що перебування на режимному об’єкті під час війни накладає свої обмеження на задоволення певних потреб, в тому числі і релігійних, – зазначив митрополит Іоан.
Він додав, що недопущення священиків Московського патріархату у військові частини – це явище далеко не унікальне. Як приклад можна навести Естонію, де в усі силові органи не допускаються священики Московського патріархату (причому представники Вселенського патріархату там присутні).
– Про яку дискримінацію мова, якщо ця Церква досі не засудила російську агресію проти України в Криму та на Донбасі? Їхнє керівництво за 3 роки війни так і не спромоглось офіційно визначитись з тим, що у нас відбувається – зовнішня агресія чи «громадянська (братовбивча, міжусобна) війна», – зауважив митрополит. – І ще. Коли ми висвітлюємо деструктивну діяльність УПЦ (МП), нам закидають розпалення міжконфесійної ворожнечі. Знайомий прийом московських кураторів «русского міра». Але при цьому вони самі на нашу адресу використовують ярлики «розкольники», «так званий Київський патріархат», «церква» в лапках, «так звані священнослужителі», «безблагодатні», «самосвяти» і т.п. А цим вони не дискримінують нас, не порушують наші конституційні права, не розпалюють міжконфесійну ворожнечу?
На думку митрополита Іоанна, дуже багато питань було б знято, якби УПЦ (МП) за назвою законодавчо стала відповідати своїй канонічній сутності – Російська Православна Церква в Україні.
– Це, по-перше, правильно зорієнтує силові структури, а по-друге, відновить конституційні права наших громадян – вірних УПЦ, які мають чітко уявляти приналежність Церкви, до якої вони ходять. А головне, це дасть законодавчу можливість не допустити до будь-яких державних структур представників конфесії, чий головний керівний центр знаходиться у країні-агресорі, – підсумував митрополит Іоан.
реклама
Коментарі
Та ти шо! Кажеш, білоруси і серби не визнають Київського патріархату? Оце так несподіванка!
Стрічка RSS коментарів цього запису