реклама
5TV
реклама
Автоклуб

«У граніті, бронзі, у серцях» - таку назву мала зустріч поколінь, яка відбулась у Черкаській обласній бібліотеці для дітей, приурочена Дню  пам’яті  та примирення, Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

DSCN3425

На зустрічі були присутні учасники проекту «Активізація жертв нацизму та людей старечого і похилого віку інших категорій шляхом участі в заходах соціального спрямування та здорового способу життя» та учні Першої Черкаської міської гімназії.

Літературно-мистецька композиція зустрічі, програма якої підготовлена працівниками  відділу масової роботи та естетичного виховання бібліотеки, дала змогу пригадати гіркі сторінки війни; переглянути фронтову хроніку; уривки з художніх фільмів; відео битви за Дніпро, про табір «Уманська яма», про «День Перемоги». Не залишили байдужими присутніх вірші Ліни Костенко «Мій перший вірш написаний в окопі», Марії Коваль «На Пагорбі Слави», Павла Сорокопуда «Війна залишила сліди», Віктора Радкевича «А было рабочим - всего по 14 лет», Михайла Ясеня «Лист із 45-го», які прочитали  учні  10-А класу Першої міської гімназії гімназії (класний керівник Безнос Людмила Олексіївна). Гучні оплески дістались Ляпкало Софії, Комар В’ячеславу, Комар Вероніці, які виконали пісні «Україна», «Нашим героям», «Прошу у неба».

Виконавчий директор Відділення Всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» в м.Черкаси Бугеря Тетяна Анатоліївна розповіла про роботу волонтерів Відділення в рамках проекту, який  виконується за підтримки Німецького Федерального Фонду «Пам’ять, Відповідальність, Майбутнє». Вона повідомила, що в залі присутній   Вадим Трохимович Федорин, який під час Другої світової війни п’ятирічним хлопчиком разом із бабусею був вивезений до Німеччини. Дитинство учасників проекту Нечипоренко Івана  Григоровича, Смаглій Ганни Петрівни,  Муригіної Ганни Харлампіївни,  Тішиної Надії Василівни припало на тяжкі роки окупації.

Волонтери Відділення розповіли життєві історії учасників проекту, які були записані у тих, хто пережив страшні роки війни у Німеччині або на окупованій території. З глибоким хвилюванням Кухарчик Ганна Миколаївна розповіла про свою  матір Дорошенко Марію Петрівну, яка народилась у 1921році у селі Панське Чорнобаївського району. Восени 1942 року німці проводили облави на молодих людей, насильно вивозили їх для роботи в Німеччину. Серед поліцаїв були різні люди, тому іноді завчасно знали, що в селі буде облава. Як тільки ставало відомо, що в селі з`являться німці, мати ховалась в нішу печі, яка закривалась дровами, шляпками соняшнику, кукурудзяними початками, хмизом, очеретом. Це врятувало від відправки до Німеччини.

Лободюк Віра Григорівна розповіла про свою підопічну Левицку (Липу) Катерину Нестерівну, яка в січні 1942 року потрапила до 
Німеччини  у місто Франкфурт-на-Майні. Шість місяців була в концтаборі. Було дуже холодно та голодно. Слабих і хворих відразу відправляли у печі концтабору  або розстрілювали. Перебирали мерзлу брюкву з якої потім варили баланду в’язням. Потім Катерина Несторівна опинилась у селі Утилита у баура Генріха, де доїла та пасла дванадцять корів. «У хазяїна було вже краще ніж в концтаборі. Про концтабір не можу говорити, відразу на очі навертаються сльози і сильно нервую»,- так сказала про перебування у Німеччині  колишній в’язень концтабору.

Життєві історії про людей, що пережили окупацію, були вивезені на примусові роботи до Німеччини, дозволили молоді краще пізнати особливості воєнного часу, стали живою історією, закликом до її пізнання   у живих свідків минулих подій.

Захід завершився гаслом, що треба любити свою землю, свій народ, як любили їх ті, хто загинув за свою Батьківщину у роки Другої світової війни та за сучасну Україну, захищаючи свободу і незалежність країни.

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

Loading...
реклама Хінкалі
реклама
Моніторинг цін
Театр
Loading...