– Шкільні роки згадую на позитиві. І досі охоче спілкуюся зі своєю першою вчителькою і класним керівником, який нині вже є директором школи. Востаннє, до речі, говорив із ним позавчора. Запитував, чим можу допомогти. А загалом до школи ходив залюбки, був душею компанії, як то кажуть. Найбільше любив математику і фізкультуру, а от російська мова та література ще тоді до душі ну ніяк не лежала.
– Коли згадую шкільні роки, чомусь на спомин приходять приготування до першої в моєму житті шкільної лінійки. Моя мама цілу ніч шила для мене білий фартушок (чомусь не купила – можливо із-за дефіциту, а можливо із-за браку коштів), а я всю ніч хвилювалась, чи встигне вона до ранку. Згадую, коли сусідський хлопчик на ім’я Андрій вже чекав мене на лавці біля під’їзду, а мама все ще прасувала білий фартушок.
Вже давно відлунав останній дзвоник не тільки на моїй шкільній лінійці, але й на лінійках моїх сина та доньки. Вже відійшов у вічність Андрій – перше моє кохання, та й мамина душа в інших світах вимолює кращу долю для своєї доньки… А мою пам’ять все не покидає шум швейної машинки, на якій моя мама шиє мені білий фартушок на мою першу в житті шкільну лінійку.
– Коли згадую про школу, на пам'ять приходить те, що перша вчителька була дуже сувора. Відверто кажучи, я її не любив. Тоді й порядки були такі, суворі. Ось, пригадую, вчителька ходила з указкою і, якщо хтось не слухався, вона нею била. Діставалося і мені. Не так сидиш, не так повернувся - ось і отримували. Хоча я і закінчив школу з відзнакою.
Якогось предмету особливо улюбленого не було. Більше грали роль особисті симпатії. Яку вчительку любив, той предмет і був улюбленим. Англійська мова, російська мова. Вчителька російської мови була красуня, в яку неможливо було не закохатись, то через це й російську мову любив.
Загалом вважаю, що, насамперед, 1 вересня – це свято. Хто в перший клас йде, хто у випускний. І цей день, коли розпочинається навчання, має бути святковим, адже він формує подальший настрій до навчання. А саме головне - це перша вчителька: вона формує бажання дитини навчатись далі. Дуже важливо, щоб дитина любила і поважала першу вчительку, особливо в перших класах. Це впливає на ставлення дитини до навчання.
– Для мене, як напевно і для багатьох інших, 1 вересня асоціюється із ароматом айстр. Ними пашив весь шкільний двір. Згадую приємне нетерпляче очікування зустрічі з однокласниками, яких не бачив протягом останніх 3-ох місяців, щоб поділитися враженнями від канікул, що минули.
Одного разу, класі в 5-тому, ми з хлопцями, скучивши за спортивним шкільним майданчиком так захопилися змаганнями на брусах - "хто більше відіжметься", що пропустили майже половину святкової першовересневої лінійки. За що в перший же день ледь не отримали по "двійці" по вихованню, але в зв'язку зі святом нам пробачили.
– Я випускниця 19 школи Черкас. І моє навчання припало на радянський період. Тому в мене яскравим спогадом є участь у всерадянських змаганнях «Зірниця» (військово-спортивна гра, – ред.) у Мінську та Ленінграді. Наша команда тоді отримала перше і друге місця, і всі дивувалися, як звичайна школа із Черкас змогла отримати такі високі результати.
З того часу залишились дружні стосунки з однокласниками. А ще я тоді зробила висновок, що заняття спортом - необхідна частина життя. Не професійні звісно, та вони дозволяють залишатись у формі, бути здоровою та мати гарний зовнішній вигляд.
1 вересня для мене, насамперед, – це початок нового навчального року. У мене онук цього року йде в перший клас кадетського корпусу 9 гімназії. Коли він одягнув нову форму, ми зрозуміли, що зробили правильний вибір. Я впевнена, що онук отримає і високий рівень знань, і фізичну підготовку, і високу культуру.
реклама
Коментарі
Тільки спогади Собко здалися щирими.
Стрічка RSS коментарів цього запису