реклама
5TV
Расизм – явище, про яке нині чув майже кожен. Проте не кожен був очевидцем його проявів, а тим паче, об’єктом неадекватного ставлення. Попри те, що випадки дискримінації ще трапляються, черкаська молодь вважає, що часи расизму минають. Фахівці додають: щоб виховати толерантне покоління, батьки мають подавати відповідний приклад. Про це пише "Нова доба".
1504767327_1

«Ти чорний, значить ти брудний»

Про расизм на дитячому майданчику днями розповіла черкаським журналістам Тетяна Макґауен, яка вийшла заміж за афроамериканця. Її сину Дані – 4 роки. Хлопчику доводиться чути від інших дітей щодо себе такі слова, як «негр», «чорний». Мама чорношкірого хлопчика не дивується, що діти несвідомо вдаються до дискримінації, але не розуміє, чому їхні батьки ніяк на ці ситуації не реагують.

– Дитина грається у пісочниці. Дівчинка, яка грається поряд, побачила Даню і сказала: «Ти брудний». Дитина каже: «Ні, я не брудний». «Але ж ти чорний, значить ти брудний», – відповідає дівчинка. Мені доводиться встрявати в розмову і пояснювати, що він просто темненький. Іншу дівчинку просто «покоробило» від того, що син сів поруч. У неї шок, що вона бачить темношкірого хлопчика, а мама сидить і не зважає. Мені доводиться пояснювати синові, що дівчинка просто хвилюється за свої іграшки. У таких випадках я починаю вигадувати байки, щоб не травмувати свою дитину, – розповідає виданню «Вичерпно» Тетяна Вікторівна.

Крім того, пані Тетяну обурює те, як виховують батьки своїх дітей, чому вони не пояснюють, що «негр» – образливе слово.

– Батьки дітей, які ображали мою дитину, ніяк не реагували на їхні слова. Чому вони не можуть пояснити дитині, що так говорити не можна? Це нетолерантно, – розповідає жінка.

Сім’я проживає у Сполучених Штатах у місті Ремзі штат Мінесота, але іноді приїжджає в Україну. Подружжя навіть планувало тут залишитись, але під сумнівом стало проживання в Україні дитини, яку ображають.

«Дівчатам навіть подобається моя зовнішність»

А от 15-річний Володимир Каграманов, чий батько – японець, розповідає, що ніколи не відчував на собі зайвої уваги від однолітків. Хлопець успадкував традиційну азійську зовнішність, при цьому, проживаючи у Черкасах, почувається добре, має багато друзів і популярний серед дівчат.

– Деяким дівчатам навіть подобається моя екзотична зовнішність. Я приймаю себе таким, яким є, тому я добре сприймаю жарти друзів на тему мого походження. Ще в дитячому віці мені доводилося кілька разів чути на свою адресу слова на зразок «вузькоокий», але я сприйняв це спокійно. Адже це справді моя особливість, – каже юнак.

Хлопець вірить у те, що нині переважна частина суспільства досить освічена і вихована, щоб адекватно сприймати представників інших рас та національностей.

– Усі ми розуміємо: вважати, ніби певна раса чи народ є у чомусь кращими за інших, нерозумно. Можливо, комусь дивно зустріти у місті представника африканської раси, але сьогодні більшість усвідомлює необхідність толерантності, – міркує Володимир Каграманов.

Сергій Саєнко, директор Першої міської гімназії, де навчається Володя, розповідає, що діти різних національностей між собою ладнають і комфортно почуваються у колективі.

– Чесно кажучи, проблема дискримінації у нас не виникала. Можливо, це пов’язано з тим, що у нас діє багато міжнародних програм, діти їздять за кордон і спілкуються там із однолітками. Однак з метою профілактики намагаємося цю тему не оминати. Є курси толерантності, які веде психолог і соціальний педагог. Проводимо відповідні тренінги. Навіть якщо певні епізоди і трапляються, конфлікт вдається вирішити в межах колективу, – говорить Сергій Іванович.

Діти беруть приклад із батьків

Як пояснюють фахівці із психології, дітям може бути непритаманна толерантність, навіть агресивність і жорстокість. Причини цьому є як фізіологічні, так і психологічні.

– Часто цьому сприяє атмосфера в сім’ї, де є грубість, неповага, скандали, сварки. Діти це вбирають, а потім це проявляється в їхній агресивній поведінці в соціумі. Якщо говорити про дітей з іншим кольором шкіри чи будь-якими іншими відмінностями, то такі діти, звичайно, також їх прийматимуть, – розповідає Інна Кукуленко-Лук'янець, кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки і психології ЧНУ ім. Богдана Хмельницького.

Психолог зазначає, що у вирішенні подібних проблем ключовою є роль батьків – як агресора, так і об’єкта расизму. Адже діти, особливо маленькі, беруть приклад із мами і тата.

– Якби позиція батьків була б інакшою, то діти повторювали б їхню поведінку. На жаль, у нас дійсно низький рівень толерантності порівняно з іншими, розвиненими країнами. Ми ще важко пускаємо інших людей у свій етнічний простір. Тому, над рівнем культури і інтеграцією нам ще треба працювати. Думаю, дітям з іншим кольором шкіри, які тут народилися, легше адаптуватися, бо до них одразу звикають, і мами мають можливість спілкуватися з іншими мамами з самого народження. Так і дітям на майданчиках. Важче тим, хто приїжджий. Думаю, мамі такої дитини спочатку треба знайти контакт з іншими мамами, а потім долучати дитину до ігор. Спочатку спільну мову мають знайти дорослі. Звикнути, заспокоїтися, а потім спокійно і врівноважено вплинути на своїх дітей, – радить Інна Володимирівна.

Думка юнацтва

Єгор Белякевич:

У моєму роду є представники польської, білоруської, і німецької нації. Мої однокласники, які мають азійське походження, не потерпають від насмішок. У спілкуванні ми не звертаємо увагу на зовнішність, адже головне – внутрішній світ. Вважаю, що нам уже давно час забути про расизм, адже всі люди мають однакові шанси для того, щоб досягти успіху в житті.

Віка Сузукі:

Мене іноді запитують про те, чому я така смаглява, але я на ці запитання не ображаюся і відповідаю: у мене тато з Японії, а мама – українка. Ніколи не було такого, щоб через це зі мною хтось не хотів дружити.

реклама

Коментарі  

 
+10 #1 Реаліст 09.09.2017 20:14
Спочатку роздмухали неіснуючу в Черкасах проблему, а тепер рекомендують, як її уникнути :-x
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль


реклама Хінкалі
реклама
Моніторинг цін
Театр
Loading...