У Лисянському районі корова вбила літню жінку

– Марія порядна така жінка була. При­вітна, завжди усміхнена. Того дня йшла до контори сільгосптовариства «Біле Озеро», – розповідає місцевий житель Михайло Лаврега. – Хотіла зайняти чергу, бо давали гроші на паї. Поспішала й пішла навпрошки найкоротшим шляхом із Тимошівки – кутка, де жила. Зайшла в ярок між горбами. Там колись городи були, а як хазяї повмирали, то діти вже картоплі не садили, а засіяли люцерною. У деяких просто виросли бур'яни. Тепер те місце використовують як пасовисько. Тут паслася корова Віктора Левицького. Вона зірвалася з цепу й напала. Била Марію рогами, копитами. Збила обличчя, поламала ребра. Кажуть, била навіть тоді, коли Марія перекинулася на живіт. Затовкла до смерті.

Михайло Теофанович Лаврега каже, що корова нападала на людей не вперше.

– Три роки я їхав із хати до квартири велосипедом, – згадує. – Віз банки з молоком. У ярку зійшов й повів велосипед поруч. Корова настовбурчилася. Нагнула голову. Я бачу, що діло серйозне, відгородився від неї велосипедом. Коли це мах – і велосипед полетів, банки загуркотіли. А потім чую, що і в мене землі під ногами немає. Підлетів високо і впав. Добре, що корова бокорога. Бо інакше наштрикнула би мене. Врятувався тим, що впав за стежкою – туди, де вона не діставала. А Марії не пощастило, бо зразу урвався ланцюг.

Лаврега стверджує, що після нападу відразу поговорив із господарями.

– Пішов до Левицьких. Застав обох – і Вітю, і Лену. Кажу, що корова агресивна. Вони в один голос: «Бути такого не може. Діти ходять у школу, і ніхто не скаржився». Михайло Теофанович припускає, що корова була агресивною не до всіх.

– Я вдома тримаю корову, то від мене запах був. І покійна Хоріщенко теж тримала рогату. От вона на неї й напала.

– Жалко людей, – каже про Левицьких сільський голова Григорій Пашковський. – Родина власників корови дуже порядна. Вони – віруючі баптисти. Ма­ють свого дорослого сина. Він їздить на заробітки до Польщі. А ще взяли на виховання двох діток. Одна дівчинка – інвалід, займається вдома. Інша ходить до школи. Але корову зразу не зарізали. Ка­жуть, що тільна. Цього місяця має привести теля. Тоді й заріжуть. Гірше всього, що знову припинають корову неподалік стежки. Все село боїться. Ніхто вже тудою не ходить. Я не знаю, що робити. Стріляти її ж не будеш.

Андрій Хоріщенко, внук загиблої, каже, що Левицькі приходили до нього.

– Висловлювали співчуття, пропонували гроші. Я відмовився. Казав їм, здайте цю корову, візьміть гроші й купіть собі іншу. Так вони її знову на пасовисько вигнали. Я вже фотографував. Буду скаржитися. Тією дорогою ходять мамки, водять дітей у дитсадок. І корова з-під лоба на них дивиться, землю копитами риє. У неї ж сили – неміряно, якщо залізний ланцюг урвала.

Андрій Хоріщенко каже, що баба працювала дояркою на фермі.

– Все життя була біля корів. Ще руками їх доїла, коли апаратів у колгоспах не було. Ніколи жодна корова на неї не нападала. У тут – на тобі.

Зазвичай корови, які б'ються, дояться найкраще. Дають більше тридцяти літрів молока на день. Нападають найчастіше на жінок. Особливо, якщо ті одягнуті в яскра­вий одяг. Рідше – на чоловіків. Перед нападом різко нахиляють голову. Аби не викликати агресію рогатої, фахівці радять не робити різких рухів і не ходити поодинці.

Трагічний випадок у Лисянському районі не перший подібний в області. Мину­лого року в Лісовому Тальнівського району корова напала на дружину місцево­го фермера Михайла Глийового.

– Поламала ребра, потовкла. Добре, що люди вспіли нагодитися, то відтягли, – згадує Михайло Степанович. – Теж корова сусідська, не своя. Перед цим вона теж пробувала нападати на людей. Зараз уже тієї корови немає. Господарі здали на м'ясо.

Поліція кваліфікувала загибель Марії Хоріщенко як нещасний випадок.

– За законами України тварина непідсудна, – каже голова Київського обласного суду Юрій Нечипоренко. – У кодексі про адміністративні правопорушення є стаття 154, яка називається «Порушення правил утримання собак і котів». Про корів або інших тварин у цій статті нічого не сказано.

Юрій Стригун