– Поняття «великий терор» уперше з’явилося в 1968 році у відомій праці Роберта Конквеста, – нагадала директор Навчально-наукового інституту історії і філософії ЧНУ професор Наталія Земзюліна. – Проте питання про причини цього явища так і залишилися відкритими. Що спричинило масові арешти та розстріли? Хвороблива самооцінка однієї людини – Сталіна? Чи це була загальна тенденція практичної реалізації комуністичної ідеї? Дискусії з цих питань тривають десятиліттями.
Гіпотезу відомого українського історика Станіслава Кульчицького, який не зміг прибути на конференцію, але надіслав свою доповідь, представив завідувач кафедри історії України ЧНУ професор Віталій Масненко.
На думку Станіслава Владиславовича, причиною розгортання терору стала підготовка до перших в історії СРСР «демократичних» парламентських виборів 1937 року. Тож комуністичний режим убезпечував себе від того, щоб до системи рад пройшли небажані особи: було вирішено «прибрати» всі потенційно небезпечні елементи, заодно показавши партійному апарату, що він повністю контрольований і цілком залежить від центральних партійних органів.
Зі свого боку Віталій Масненко звернув увагу учасників конференції на те, що заходи з масового знищення людей застосовувалися в Росії не вперше. Так, показовою є різанина в гетьманській столиці Батурині 2 листопада 1708 року, де російськими військами було знищено все населення незалежно від віку і статі.
– Імперія, червона Москва, нинішня Росія продовжують одну й ту саму лінію, й ми повинні це пам’ятати і розуміти, – підсумував Віталій Васильович.
Директор «Енциклопедичного видавництва», професор Алла Киридон, яка також брала участь у конференції заочно, звертає увагу на те, що українці відрізняються від решти європейців «постійно стурбованим виразом обличчя». Це пов’язане з тим, що впродовж ХХ століття політичні репресії в Україні були далеко не разовим явищем. «Жертви Великого терору були лояльні до режиму, але не співчували йому», – пояснює глибину контролю людей у сталінському СРСР Алла Миколаївна.
Завідувач кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки ЧНУ Анатолій Морозов звернув увагу учасників конференції на те, що «революцію початку ХХ століття робили психічно ненормальні люди». Вчений нагадав, що революції тривала кровопролитна Перша світова війна, де масові вбивства на фронті відбувалися при безпосередньому контакті людей.
– Згадайте відомих «лихих кавалеристів», які «валили ворога від тім’я до куприка». П’ять років люди рубали один одному голови, руки, ноги, вчилися, як правильно колоти ворога багнетами... Після світової війни розпочалася братовбивча війна всередині країни. І ще довго після цього колишні військові за першої нагоди хапалися за пістолет, – зазначив Анатолій Георгійович.
Багато партійних керівників пройшли через тюрми і заслання, що також залишило слід на їхній психіці.
Важливою є й та обставина, що революція відкрила доступ до влади суспільним низам. Вони привнесли у неї енергію, талант... Але не завжди. Часто вони привносили жорстокість, обмеженість, звичку розв’язувати складні проблеми простими методами. Потрапивши до влади, такі люди боялися ухвалювати рішення без указівки згори. Саме такі люди були передусім причетні до терору.
– На початку 1930-х років далеко не всі навіть у радянській верхівці сприймали істерію насильства, – зазначив учений. – Так, в урядах національних республік відчувалося глухе бродіння. Це бродіння було подавлене.
Способи подолання вільнодумства застосовувалися на всіх рівнях – від залучення «секретних співробітників» в шкільних та студентських колективах до залучення енкаведистів із віддалених районів СРСР. В результаті на території України відбувалися масові репресії не лише в середовищі селянства чи інтелігенції, а й серед представників партійних органів та військових командирів, котрі були винищені практично повністю.
У програмі конференції в ЧНУ була ціла низка доповідей, присвячених проблематиці Великого терору. Виступили як відомі на Черкащині дослідники, так історики-початківці. Учасників заходу привітали проректор ЧНУ Галина Гаврилюк та заступник голови облради Віталій Гайович.
Коментарі
А він ще служив в палубній авіації на крейсері "Аврора". Тож історію знає "не по наслышке".
Стрічка RSS коментарів цього запису