Про це у «Фейсбуці» інформує завідувач сектору археології та охорони культурної спадщини ДІКЗ "Трипільська культура" Олександр Назаров.
«У цей день, 11 листопада далекого 1943 року підрозділи Червоної армії оточивши і знищивши угрупування вермахту остаточно визволили від нацистів с.Бучак теперішньої Пшеничницької сільської ради Канівського району. В результаті цієї перемоги було об’єднано Студенецький та Букринський плацдарми.
Цю річницю Черкаський обласний осередок ВГО «Закінчимо війну» відзначив виявленням ще двох загиблих бійців РСЧА на межі зони будівництва Канівської ГАЕС, як і у попередньому випадку в зоні дії орієнтовно 722 стрілецького полку 206 стрілецької дивізії та 310-ї окремої армійської штрафної роти.
Виходячи з супроводжуючих речей, загиблі на момент поховання, були одягнені у солдатські шинелі. При них було знайдено малі саперні лопатки, а при одному пряжка солдатського брезентового ременя. Підсумків для набоїв їм явно не видали, бо кишені шинелей та частково галіфе були заповнені сталевими набоями до гвинтівки Мосіна. Рік їх випуску встановити не вдалося через значне пошкодження корозією. Загинули бійці внаслідок осколкового враження від вибуху найімовірніше артилерійської міни калібру 120мм.
У старшого за віком загиблого у кишенях галіфе також були виявлені сталева пляшечка на два відділення для рушничного мастила, складний ніж, дерев’яна люлька та три кремінці і фрагмент грубого терпуга. З огляду на те, що кремінці на момент виявлення були вкриті шаром бруду я не відразу зрозумів, для чого покійний носив з собою цей фрагмент терпуга. Відтерши-ж їх, зрозумів, що процес запалювання люльки у нащадків козаків майже нічим не відрізнявся від середньовічного.
Цікаво, що результатами наших робіт зненацька зацікавилось тепер уже приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго». У нас усе як завжди – як працювати, так нікому, а з’явилися результати, так вийми і поклади, і то негайно!» - зазначив Назаров.
