Про це інформує «Златокрай».
До складу комісії, що перевіряла соціально-побутові умови життя, увійшли начальник міської служби у справах дітей, молоді та спорту Віктор Харін, головний спеціаліст служби Світлана Радченко, делегований від ромів – Василь Гавриленко, уповноважений від громадськості – Дмитро Прока, представники правоохоронних органів – Роман Микульський і Дмитро Новохацький.
Першою гостей зустріла глиняна хатинка із зачиненими віконницями родини. У багатодітної матері нещодавно були дев’яті пологи. Немовля народилося з вагою 1,6 кг. Дитину з матір’ю направили до Черкаської обласної дитячої лікарні. У пологовому будинку поліція провела бесіду з нею про необхідність забезпечити малюка усіма необхідними речами та харчуванням. Вдома із шістьма неповнолітніми залишилися дідусь з бабусею. У будинку було тепло. Обстежуючи умови проживання, члени комісії звернули увагу на те, де і як сплять діти: вдвох, утрьох, скрутившись калачиком, хто на дивані, хто на простеленому на підлозі матраці попід облупленою грубою, вкриті засмальцьованим покривалом.
Далі була сім’я, мама якої переселилася з Дніпропетровської області. Має п’ятеро дітей, найменшій – шість місяців. При в’їзді на подвір’я виднілися залишки дров. Віктор Харін з усмішкою зазначив, що голова сімейства таки скористався його настановами. У будинку було тепло й чисто. Чепурні, усміхнені дітки обідали за столом. У кухні під стіною стояла змайстрована з дощок лавка. Питанням номер один для цієї сім’ї стало влаштування дітей до садочка та школи. Керівник служби пообіцяв посприяти в цьому напрямку, головне, щоб мама не передумала.
Наступне подружжя не вдалося застати вдома – на вхідних дверях висів замок. «Злакторай» не раз писав про них: живуть у будинку, де відсутні світло і вода. Батьки неодноразово обіцяли, що все зроблять, проте не спромоглися. Через неналежні умови проживання довелося вилучити двох дітей. П’ятирічного хлопчика направили до центру соціально-психологічної реабілітації, а наступного дня відвезли на 24 дні до санаторію «Пролісок». Піврічну дівчинку тимчасово влаштували до дитячого відділення Золотоніської лікарні з подальшим направленням до Черкаського обласного будинку дитини. Через невиконання батьківського обов’язку й неналежного догляду за дітьми, служба ухвалила рішення позбавити батьків батьківських прав.
Найбільш сумним у кожній з таких ситуацій є те, що служба у справах дітей, молоді та спорту намагається всіляко полегшити проживання дітей у таких горе-родинах, привозячи їм безкоштовні речі, продукти харчування тощо. Віктор Харін домовляється про безкоштовні (!) дрова, які лише потрібно приїхати й забрати! Та, на жаль, нікому вони не потрібні… Люди обіцяють-божаться, що, мовляв, ось отримаємо гроші й заберемо, та віз і нині там. Спільна риса відвіданих сімей – скарга на умови проживання й бідкання, що не мають власного житла. Однак палець об палець не вдарять, щоб хоч якось покращити умови життя своїх нащадків: влаштуватися самим на роботу, відвести дітей до садочка чи школи.
Василь Гавриленко був вражений побаченим. Він зайшов тільки у перший будинок, а потім сказав, що не може спокійно спостерігати за тим, як малята сплять по кутках.
– Не розумію, для чого народжувати дітей, якщо не можеш дати їм ради! Я ніколи не вникав й не бачив такого. Це щось страшне! На мою думку, владі потрібно контролювати надходження коштів до таких родин. Не видавати гроші на руки, а купувати необхідні речі, продукти харчування, забезпечувати дровами, – прокоментував ситуацію Гавриленко.
Автори репортажу вважають якісь інші коментарі зайвими. Недарма ж кажуть, що краще раз побачити, аніж сто – почути.
