Подія мала місце нещодавно після чергового засідання суду. Вадим намагається відбілити своє чесне ім’я вже не один рік.
Каже, що його безпідставно засудили, не враховуючи його прямі докази невинуватості, які він надавав. Разом з сином за справедливість бореться батько Микола Олененко. Він розповів «Прочерку» свою позицію:
– До цієї історії мій син не мав проблем з законом. А тепер ми змушені роками вже доводити свою правоту. Він був звільнений з посади 3 листопада 2014 року з фірми, що займається торгівлею і сервісним обслуговуванням автомобілів. І одночасно зі звільненням на нього надійшла заява в смілянську прокуратуру нібито він отримував гроші, але за них не звітував і в касу їх не повертав. Як тільки його звільнили, до нас додому приїхала міліція. Цікаво, що звільнений мій син був саме за прогул, а не за розтрату чи якусь недовіру до нього… Прокуратура порушила кримінальну справу. Синові закидали розтрату в сумі 75 тисяч гривень. До речі, я звертався в фінінспекцію за роз’ясненням, який же порядок повернення коштів. Там мені пояснили, що людині під звіт видається певна сума і не повернувши її, людина не може отримувати наступну суму. Іншими словами, син навіть якби й хотів, не міг би вкрасти таку суму грошей, бо ніхто б йому далі не давав гроші і сума просто не могла б дійти до 75 тисяч, якби він не звітував за попередні кошти, – роз’яснює Микола Олененко.
Соснівський суд міста Черкаси був задовольнив вимоги прокуратури. Олененка засудили до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном два роки. Також йому заборонили два роки обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
– Але вийшло, що прокуратура сама собі не довіряє! Бо прокуратурою було подано апеляційну скаргу! Мовляв, суд виніс надто м’яке рішення. І ще стороною обвинувачення, тобто, прокуратурою, було залучено 5 свідків. Всі вони підлеглі по роботі потерпілого. Двоє свідків абсолютно нічого не знали, також була бухгалтер, дружина постраждалого директора підприємства і ще одна бухгалтер. А тільки мій син починає ставити свідкам чіткі питання, судове засідання переривається. Позиція чи озвучена думка мого сина не враховувалася. Навіть почали заявляти, що мій син неадекватний. Також постійно ігнорувалася думка захисту, думка самого обвинуваченого. Вважаю, було проведено недостатньо експертиз. Одного разу суддя перервала засідання, щоб викликати працівників поліції. Бо, мовляв, не могла проводити засідання. Я завжди звик добиватися правди. Тому пішов в поліцію, щоб отримати інформацію, чи викликалася поліція в судове засідання. Поліція таки дала відповідь, що їх ніхто не викликав. Я подав скаргу в вищу раду правосуддя. Але там сказали, що недостатньо доказів… – зазначив Микола Олененко.
Апеляційний суд повернув справу до суду першої інстанції, де суд вже прийняв рішення визнати винним Олененка і збільшити міру покарання – засудити до 4 років з випробувальним терміном на 2 роки, а також заборонити три роки обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
– Прокуратура добилася свого, збільшила міру покарання моєму синові. Та ми не здаватимемося. Вважаю, що закон повинен бути один для всіх. Поза очі керівництво фірми, де працював мій син, говорило, що просто хоче познущатися з нього. Але ні за яких умов я на таке рішення для сина не погоджуся. Будемо готувати апеляційну скаргу! Вважаю, діє змова групи осіб. Завідомо мого сина хочуть зробити винним і крапка. Та я не вірю, що справедливості таки не вдасться знайти, – каже Микола Олененко.
Коментар в цілому можу дати по найбільш очевидним та кричущим порушенням. Хоч нюансів дуже багато.
1. Обвинувачення не конкретизоване. Олененка В. обвинувачено в привласненні та розтраті майна підприємства. При цьому йдеться про 17 епізодів, в яких формулювання обвинувачення однакове: "привласнив, а у подальшому розтратив на власні цілі..." Так от, привласнення та розтрата два самостійні склади злочину, які відрізняються тим, що привласнення - це обернення майна на власну користь (майно у володінні злочинця), а розтрата - обернення майна на користь інших осіб (майно внаслідок дій злочинця переходить у володіння третіх осіб). З формулювання обвинувачення вбачається, що він одночасно і привласнив, і розтратив майно товариства, тобто одночасно вчинив два злочини, проте привласнення виключає розтрату і навпаки. Тут я вбачаю порушення права на захист через пред’явлення неконкретного обвинувачення, від чого захищатися Олененкові?
Поряд із цим обвинувачення не надало доказів зміни майнового стану Олененка В. (внаслідок привласнення), не знайшло привласненого майна (коштів) у Олененка В., та не зазначило, а хто ці треті особи, на користь яких Олененко В. здійснив розтрату. Тобто прямих доказів привласнення і розтрати до суду не подано. Все, що довело обвинувачення - це те, що Олененко В. отримав під звіт грошові кошти (хоча він цього і не спростовував)
Щодо свідчення свідків, то на мою думку вони сумнівні, оскільки: 1) всі свідки є залежними особами, оскільки працюють на ТОВ, а отже залежать від керівника, з яким у Олененка В. особисті неприязні відносини. 2) обвинувальні покази касира та бухгалтера, комірника є по суті виправданням самих цих працівників, оскільки в противному випадку: бухгалтер винен - оскільки не забезпечив належні організацію та контроль за рухом коштів по касі та звітами, касир міг привласнити кошти, а комірник міг привласнити майно.
2. Щодо визначення розміру шкоди та встановлення суми привласненні та розтрати, судової експертизи. За п. 6 ч.2. ст. 242 КПК України, слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Ст.191 КК за своєю суттю є злочином з матеріальним складом, тобто неможливо визнати особу винною у скоєнні злочину за ст 191, не встановивши розмір коштів (майна), яке було привласнено або розтрачено. При цьому, такий розмір коштів (вартість майна) відповідатиме прямій дійсній шкоді (матеріальним збиткам), завданим потерпілому цим злочином. Потерпілим по цій справі заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі привласненого та розтраченого майна. таким чином, слідчим ще на досудовому слідстві слід було провести судово-економічну експертизу (це його обов’язок), що ним зроблено не було, а оскільки така експертиза проведена в суді, то по суті суд встав на бік обвинувачення, чим порушив принцип безсторонності, рівності сторін перед законом і судом, по суті право на захист. Суд, на мою думку, мав відкинути цей доказ як недопустимий, отриманий з порушенням КПК.
Крім того, сама проведена експертиза є неповною, так як експерт досліджував лише матеріали кримінального провадження (не досліджував первинну-бухгалтерську документацію потерпілого (зокрема, доходи і витрати за період, за який вчинено злочини, адже чеки по звітам (як вказував Олененко В. він звітував та надавав підтверджуючі документи) мали б увійти до загального розміру витрат, які впливають на розмір доходу, з якого сплачується податок на прибуток підприємств) Тобто, якби експерт досліджував, наприклад, квартал господарської діяльності підприємства, в межах якого був епізод привласнення чи розтрати, в тому числі всі витрати та порівняв би їх з первинним бухгалтерськими документами,тоді б стало б очевидно чи звітував Олененко В., чи ні. Однак на стадії судової експертизи зазначене зробити неможливо, адже нові докази (дослідження первинної-бухгалтерської документації по суті - нові докази) на стадії судового розгляду не проводяться. Крім того, як можна призначати експертизу, не допитавши обвинуваченого? Очевидно, що така експертиза буде однобічною…
В експертному висновку відсутня оцінка факту не нарахування на суми неповернутих авансових звітів ПДФО та подання відповідного звіту до податкових органів, що свідчить про його неповноту.
3.Вражаючі порушення касової дисципліни, повне ігнорування правил бухгалтерського обліку та звітності на ТОВ (Олененко Вам про це докладно доповідав) вже саме по собі створює сумнівність в обвинуваченні, привласнення або розтрата, це злочини, які повинні бути очевидними (адже лишають за собою сліди - наявність чи відсутність документації за умови правильності ведення обліку), на відміну від, наприклад, вбивства за нез’ясованих обставин.
4. Порушення права на захист, що виявилося у видаленні обвинуваченого із зали суду (двічі). Я був свідком повторного видалення, яке було пов’язане із тим, що Олененко В. почав заявляти клопотання, а суддя його перебивала, не даючи змогу завершити їх, внаслідок чого Олененко В. почав кричати, і це стало формальним приводом для суду, щоб видалити його із зали суду…
"Прочерк" також готовий подати позицію прокуратури і суду, щоб ці органи надали своє бачення ситуації.
Коментарі
Благодаря нашей излишней терпимости.эта гнидота при власти и дальше будет трахать нас во все возможные, и не возможные дырки,а вот получаем ли мы от этого удовольствие,во прос конечно риторический.А вывод такой.что пока мы будем терпеть(терпилы )с нами и будут обращаться,как с быдлой.
Всім терпіння, сили і розуму.
А наче депутати попри волю коло корита тусуються.
Стрічка RSS коментарів цього запису