- Маю кілька напрямів у своїй роботі. Наприклад, веду психологічний відбір кандидатів на посаду поліцейського, - розповідає Павло Селянко. – Також веду психологічний супровід оперативної діяльності. Нещодавно допомагав слідчим у досудовому розслідуванні, де була неодноразово зґвалтована 9-річна дитина. Все почалося, коли їй було 8 років. Щоб вона почала говорити, мав до неї підібрати ключ. Зміг зрозуміти її на емоційному рівні, а не лише на розумовому. Розговорив цю дитину за дві години. Вдалося тоді довести справу до суду. На судовий процес я теж був залучений. Було важко, бо дівчинка, прийшовши на той суд, знову закрилась, побачивши вітчима-ґвалтівника. Хоча підозрюваний сидів у залі, а дитина в іншій кімнаті й бачила все лише по відеозв’язку. Той чоловік кричав: «Та що ти таке розказуєш? Ти не пам’ятаєш, як я купував тобі шоколадку? Я тобі скільки доброго зробив…». Викрикував це все агресивно. На щастя, я зумів її вивести з оціпеніння і вона чітко відповідала на запитання судді. В подальшому я ще працював з нею, аби уникнути негативних наслідків на її психічний стан.
Павло Селянко нерідко виїжджає на місця злочинів, аби знайти те, що не завжди можуть помітити оперативні працівники.
- Складаю психологічні портрети ймовірного злочинця. Коли підозрюваного не встановлено, я дивлюсь на те, що він накоїв. Так можу зрозуміти, що відбувалося у нього в голові. Можна з’ясувати вік, стать і навіть місце проживання людини. Кілька років тому в одному з райцентрів було вбивство кримінального авторитета. Свідки розповідали, як невідомий зайшов до під’їзду, почувся постріл, і він швидко почав утікати попід вікнами. При цьому наступив на шифер, який накривав шахту підвалу. Наче нічого особливого. Для мене ж було цікаво, чому ця людина побігла саме таким шляхом. Зрозумів, що вона не була вхожа у сім’ю вбитого. Вдома у них не був ніколи й не знав, що є та шахта, накрита шифером. Інакше би обминув її. До того ж він мешкав у приватному секторі, адже не знав особливостей побудови тієї багатоповерхівки. А у райцентрі вони всі однакові. Це дозволило значно звузити коло пошуку зловмисника.
До обов’язків правоохоронця входять перемовини з групами людей, які вчиняють безлади на вулицях. Неодноразово виїжджав до суїцидників на дахах чи балконах. У 2014-ому перебував у АТО. Там зумів врятувати від розстрілу своїх колег.
- По-справжньому кризових переговорів мав не так і багато. Але ті, що були, мали дуже небезпечний характер. Згадую перемовини з наркозалежним. Він хотів зістрибнути з балкону на 8-му поверсі. З такими дуже тяжко говорити. Можуть повести себе неочікувано. І от приїжджаю я на місце. Там уже стоять рятувальники, готуючи спеціальний матрац. Зверху на страховці спецслужбовці готуються також стрибнути вслід самогубцю, аби впіймати його. А той наркозалежний зачинився в кімнаті й забарикадував двері. Моя робота почалася з оцінки того, з ким я маю спілкуватися. Побачив, що він читає книги з філософії і навіть займається зі спортивним снарядом. У ньому був дух змагання. На цьому й зіграв. Показав, що не маю наміру його вмовляти. Зайшов до нього в кімнату. Почали говорити про спорт і філософію. Це тривало близько години. Вийшов з балкону й сів напроти мене. За дверима стояли поліцейські, готові захопити його. Та той чоловік у результаті сам вийшов до них, аби пройти огляд у медиків. Ще була дуже небезпечна ситуація у 2014-ому, коли я відправився служити на Луганщину. Були переговори з озброєним угрупуванням. Вимагали до певної години звільнити всі зайняті нашими людьми блокпости. Інакше погрожували усіх «знести» й перебити. Нас було значно менше і з гіршим озброєнням, ніж у них. На перемовини я пішов зі своїм командиром. Це незабутні відчуття, коли йдеш, а на тебе націлено багато стволів. Взяли ворогів на «слабо». Пояснили, що за нами стоять хлопці з потужною зброєю. Мовляв, вони вас розстріляють умить і нічого не зробите. А відходи до лісосмуг нібито заміновані. Ті повірили й відступили.
Після нещодавньої реформи з поліції було звільнено багато психологів. На Черкащині нині працює лише шість таких поліцейських. З них четверо – у відділі психологічного забезпечення обласного ГУНП.
реклама
Коментарі
Яка різниця? Головне, що він повинен бути фахівцем своєї справи, а погони тут ролі не відіграють.
Стрічка RSS коментарів цього запису