Про це повідомляє «Черкаський край».
Кілька тижнів перебуває в обласній дитячій лікарні хлопчик-знайда. Малюка привезли сюди 29 березня з Черкаської районної лікарні. Там його, ймовірно, напередодні народженого, мати залишила на стільці у теплому приміщенні лікарні. До знайди викликали поліцію і представників соціальних служб.
— Немовлят, у яких немає батьків, привозять до нас, щоб ми їх обстежили, пролікували, проконсультували у лікарів різних профілів, — розповідає Наталя Русіна, завідувачка відділення новонароджених та недоношених дітей обласної дитячої лікарні. — Потім таких діток у місячному віці переводять у Черкаський обласний спеціалізований Будинок дитини. Надалі вони йдуть на усиновлення. Стан хлопчика задовільний. Напередодні ми пролікували його від жовтяниці новонароджених, а більш ніякої спеціальної медичної допомоги дитина не потребує. У нас він значиться як невідомий хлопчик. Але ми називаємо його щасливим ім’ям Микола Миколайович. Та коли його усиновлять, ім’я йому дадуть батьки.
— Як часто трапляються випадки, коли мама залишає немовля? До речі, чи є в Черкасах вікно життя для приймання підкинутих дітей?
— Такого вікна немає. А щоб мама інкогніто підкинула новонародженого, то в обласній дитячій лікарні це перша така дитина, а в моїй практиці — я працюю з 1999 року — таких випадків знаю три. А в основному мама офіційно пише відмову в пологовому або в нашому відділенні, якщо це пов’язано зі станом здоров’я дітей. У 2014 році діток, від яких відмовились мами, було десять, у 2015 — 9, у 2016 — 7, у 2017 — 14.
Спонукають мам відмовлятися або грубі фізичні вади розвитку дитини, які не були діагностовано в утробі матері, або синдром Дауна, — продовжує Наталя Русіна. — Є діти, за якими не можуть доглядати батьки: зараз у нас у відділенні лежить дитина: у мами шизофренія, бабуся недієздатна. Ще одне немовля — батько був на заробітках, мама народила і від дитини відмовилась. Батько хоче забрати, але мама не зазначила його у свідоцтві про народження як батька. Попереду експертиза на батьківство. Так, щоб у відділенні не лежало жодної дитини, від якої відмовились, буває рідко. Буває, що від діток відмовились, але стан їхній настільки тяжкий, що вони нежиттєздатні.
— Чи бувають випадки, коли мама передумала, скасувала відмову і забрала дитину?
— У нас було три такі випадки. На те мамі по закону й дається два місяці часу, щоб передумати. Адже у жінок бувають післяпологові стреси. Боязнь, що важко буде самій фінансово утримувати дитину (бо частіше відмовляються ті жінки, у яких немає чоловіка), чи інші важкі домашні умови. В цей час діти не вважаються такими, що йдуть на всиновлення. Власне хворих дітей, від яких через це відмовляються, у нас менше, ніж здорових. Діти у нас доглянуті, агукають, люблять руки. Помічали не раз, коли здорова, нагодована, суха дитина кричить, а хтось підійшов і взяв на руки — заспокоїлась. Вони хочуть контакту, живого тепла, бо ще дуже енергетично беззахисні.
Як розповідає Наталя Русіна, зараз завдяки Інтернету інформація про малюка швидко поширюється. Дехто дзвонить, що хоче подивитись. Може, усиновити прямо з лікарні. Але, по-перше, до малюка може з’явитися рідна мати. По-друге, є порядок усиновлення: через соцслужби з Будинку дитини.
Лариса Соколовська, фото Олега Ганіна
реклама
