Про такі проблеми в суспільстві говорити не прийнято. І якщо вихованцям дитбудинків та інтернатів увагу приділяють, то випускників таких закладів держава вважає вже дорослими людьми, які мають самі розбиратися зі своїми проблемами. Тим не менш, саме починаючи самостійне життя, підлітки найбільше потребують допомоги і підтримки.
Для такої категорії дітей на Черкащині діє комунальний заклад «Обласний соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» Черкаської обласної ради, що знаходиться у Смілі. Розпочав він свою роботу з квітня 2013 року і за цей час «випустив» уже близько 60 осіб. Його керівник Олександр Єзерський зазначає — працювати з такою категорією молоді непросто, бо більшість із них — вже повнолітні люди, яких не можна втримати біля себе або щось заборонити. Багато хто із них вже має професію та ходить на роботу. Хоча при цьому дехто взагалі не пристосований до життя.
Їх можна лише зацікавити, стимулювати, мотивувати. Крім соціально-психологічної підтримки, вихованці отримують допомогу у навчанні та працевлаштуванні, адаптації в суспільстві тощо.
Днями до вихованців закладу завітала команда волонтерів із Черкас. Жінки кажуть — хотіли не просто підтримати цих дітей, а й зробити для них щось корисне, мотивувати, зацікавити.
Черкащанка Інна Флоріанчик вже 10 років живе у Німеччині. Однак не забуває про свою малу Батьківщину і навіть вступила тут до ВНЗ. Коли німецькі благодійники вирішили фінансово допомогти українській молоді, дівчина підтримала ініціативу своєї колишньої викладачки Інни Ченбай, яка нині працює в Черкаському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Разом зі своєю колегою Оксаною Дудко та організувала команду ентузіастів, що виявила бажання познайомитися та потоваришувати з дітьми, яких у суспільстві прийнято вважати «важкими» та навчити їх чомусь корисному, поділитися досвідом.
- Ми розуміли, що ця категорія молоді дещо специфічна, це не звичайні діти, за плечима кожного з них нелегка доля. Нам розповіли, що навіть не всі вони вміють готувати їсти. Тому вирішили показати їм, що вони самі можуть готувати собі смачні страви і вправно господарювати на кухні. Гадаю, їм це знадобиться у подальшому житті, а декого, можливо, навіть наштовхне на роздуми щодо майбутньої професії.
Команда вправних куховарок під керівництвом Вікторії Підгорецької підготувала для вихованців закладу приємний сюрприз — оригінальний майстер клас по приготуванню ресторанних страв.
Анна, Алла і Наталя — справжні чарівниці на кухні. Однак спочатку, зізнаються, були деякі побоювання — раптом їх не зрозуміють, не сприймуть, не підуть на контакт. Між тим, усе було якраз навпаки — молодь активно включилася в роботу, а хлопці подекуди справлялися з професійним кухонним приладдям вправніше, ніж дівчата.
Наставниці поділили всіх на кілька команд, кожна з яких готувала свою страву, а за необхідності — допомагала сусідам. Зробили все швидко і весело. «Як на мастер-шеф» — жартували діти. Готували суп, жульєн із грибами, салат-асорті і десерт.
Опісля господарі запросили гостей до столу, аби разом скуштувати готові страви. Запросили до частування і директора закладу.
Не обійшлося і без подарунків. Для хлопців і дівчат організували вікторину, в ході якої вони продемонстрували неабиякі знання з кулінарії і отримали за те смачні подарунки від одного з черкаських жіночих фітнес-клубів. Як розповіла директор клубу, такі продуктові набори збирали відвідувачки закладу.
Поміж іншим волонтери роззнайомилися з молоддю. Наймолодшому з них 17, найстаршому — 23. До розмов про життєві цілі та мрії вони поставилися серйозно. Зізнавалися — хочуть мати гарну роботу, родину, жити повноцінним життям. Волонтери натомість розповідали свої історії з життя і по-дружньому давали поради. Зрештою, обмінялися контактами та вирішили підтримувати зв’язок. Для них це важливо — відчувати підтримку дорослих, — зізналися підлітки.
Така підтримка їм потрібна не менше, ніж дітям з інтернатів, каже директор гуртожитку. Для нього кожен із вихованців — як власна дитина, та і працівники жартома називають його багатодітним батьком. За його словами, головна проблема — це пошук житла для таких молодих людей. Перебувати в гуртожитку після настання 23-річчя вони не можуть, але далеко не всім є куди йти. А з виділенням житла таким дітям у нашій державі ситуація поки що невтішна.
Заклад не один рік звертався до обласної влади, аби виділили приміщення, яке наразі потребує ремонту, під соціальне житло для «випускників» гуртожитку, — каже його керівник. Однак цю ідею чомусь досі не підтримали…
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису