реклама
Кредит готівкою
реклама
Ґрунтовне історичне дослідження «Глибочок над Гірським Тікичем», присвячене історії села на Тальнівщині щойно з’явилося з-під пера відомого краєзнавця, письменника та журналіста Івана Нерубайського.

2

Презентація книжки відбулася днями на засіданні краєзнавчого клубу «Моя Черкащина» в обласній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка.

1 Як розповів Іван Артемович, земляки із Глибочка попросили написати його цю книжку, оскільки він уже мав досвід створення потужних краєзнавчих праць про сусідні Криві Коліна – «Криві Коліна крізь терни і роки» та «Криві Коліна: Долі людські».

– Але в сусідньому селі є відомий підприємець-меценат Володимир Мовчан, який і профінансував видання двох великих томів історії села. У Глибочку «свого Мовчана» немає. Та громада наполягала – люди були готові збирати на видання книжки про сільську минувшину «з миру по нитці». Та нарешті знайшлися меценати – приватні підприємці, які й виділили понад півмільйона гривень для того, щоб багато ілюстроване видання «Глибочок над Гірським Тікичем» побачило світ у 1300 примірниках, – розповів Іван Нерубайський.

Вступну статтю до 300-річної історії Глибочка написав черкаський історик та краєзнавець, професор ЧНУ ім. Б.Хмельницького Василь Мельниченко. А сама книжка розпочинається із розповіді про багатотисячолітню історію краю, про заснування Глибочка на початку 1730-х років (назва села відтворює рельєф місцевості – р. Гірський Тікич тут протікає між високих пагорбів та скель). Книга Івана Нерубайського – це не лише опис минувшини села в цілому, його злетів і падінь, його гордості та трагедій, а й історія окремих об’єктів – церков, шкіл, гуральні, млина, кутків, цвинтарів, скель, вирів, криниць, лісів, левад, дослідження походження їхніх назв.

Джерела до історії Глибочка – це архівні та друковані документи, розповіді старих людей, очевидців історичних подій. Цікаве доповнення – списки жителів села в різні періоди його історії із зазначенням того, хто де жив.

Книга не лише багато ілюстрована, а й доповнена віршами самого автора про рідне село.

– Якщо спогади людей не записані, вони назавжди відходять у небуття. Останніми десятиліттями кількість жителів села зменшується. Як це не печально, ми не можемо виключати, що в майбутньому село в тому вигляді, як ми його знаємо, зникне. Тому дуже важливо, щоб ми залишили у віках пам’ять про нього і про людей, які тут жили і працювали, – підсумував Іван Нерубайський.

3

реклама


Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
0 #1 Земляк 18.05.2018 16:01
На прикладі історії цього села показана нероста доля усього українського села. Приклад - гідний наслідування. Автору - вдячність.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль


реклама Моніторинг цін
Театр