– Мільйонами виїздять і в режимі «квиток в одну сторону». Забирають з собою друзів, кумів, родичів. Якщо це не спинити, то ще років два-три і не буде з ким піднімати країну. Вже зараз підприємці і прості люди, які роблять ремонт, як от я, зіштовхуються з проблемою пошуку робітника самої простої професії, – зазначив Гриценко.
Він зауважив, що викладає у Києво-Могилянці і там особливо чітко бачить тенденції по міграції.
– Як тільки хтось піднявся від рівня бакалавра до магістра, то їде за кордон. А хто ж залишиться? Люди похилого віку, які не можуть вже працювати? Тому важливо, щоб новий уряд після завершення виборчого цилку працював пріоритетно в цьому напрямку. А це досить складно. Тут бар’єр на кордоні не допоможе. Має бути цілий цикл дій. Людина хоче себе реалізувати і бути захищеною. Тому дві ключові функції держави «безпека і справедливість» – мають бути реалізовані, – наголосив Анатолій Гриценко.
У цьому контексті він також згадав за Черкаську область, яка вважається аграрною. Каже, необхідно кардинально змінювати ставлення до економіки краю.
– Треба не просто експортувати зерно. Це тупиковий шлях. Ми повинні виробляти, самі споживати і експортувати аграрну продукцію. Тоді робочі місця будуть тут, додана вартість – тут, тоді село не вимиратиме, не спиватиметься. Тоді аграрна наука – тут. Це можливо, якщо влада реально стимулюватиме створення робочих місць, – сказав політик.
реклама
Коментарі
Бред. Мой сын после Могилянки получил еще и магистра в Европе (за 2 года). Работает в английской компании. Могилянка учит главному - УЧИТЬСЯ самостоятельно. Получил задание и, будь добр, через неделю сдай. Такой же принцип обучения на магистра и в Европе. Многие дети сейчас бросают обучение в Польше, потому что не привыкли к такому способу обучения. Списать невозможно, заказать работу невозможно, заплатит преподавателю невозможно. Сам, все только сам.
так вони на автомийку в Чехію їдуть.......
мабуть все йде до того що знову нас закриють за "железным занавесом"...
Бо "жлобство" наших роботодавців не має меж.
Націоналісти небайдужі, але як показала практика, вміють лише торощити пам'ятники, перейменовувати вулиці і ходити смолоскипною ходою. Там, де треба показати фаховий рівень і управлінські здібності, їх немає. Тому в жодному місті, де вони при владі, толку нуль.
Стрічка RSS коментарів цього запису