Майже 700-сторінкове науково-популярне видання «Черкащина: історія краю та його людності», підготовлене провідними черкаськими істориками, побачило світ у видавництві Ю.Чабаненко.
Авторами книги, яка стала першим системним науково-популярним викладом історії Черкащини, здійсненим на засадах історичної регіоналістики (а не краєзнавства), стали науковці з Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Віталій Масненко, Володимир Поліщук, Юрій Михайлюк, Юрій Присяжнюк, Костянтин Івангородський, Сергій Шамара, Михайло Сиволап, Олексій Компанієць і відомі науковці (на жаль, нині вже покійні) Степан Горошко та Микола Щербина.
Підготовка видання, науковими редакторами якого виступили Віталій Масненко й Володимир Поліщук, тривала чотири роки.
Історію краю розглянуто з часів виникнення земної тверді аж до сьогодення. Науковці виходять із того, що Черкащина є не лише наймолодшою українською областю, а й давнім регіоном – спочатку порубіжним (навколо якого формувалося українське козацтво), а згодом – осердям сучасної України.
Книгу видано на замовлення департаменту культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської облдержадміністрації. Наклад – 1000 примірників. Більша частина тиражу розійдеться по бібліотеках та освітніх закладах Черкащини.
реклама
Коментарі
Від літературознавц ів й етнографів меньше шкоди, ніж від придворних істориків.
Так що норм.
А є лиш кон'юктурне трактування Подій (Без причинно-наслідкового Аналізу) в угоду існючій владі шляхом постійного переписування-редагування).
Так от - Науки немає, а науковців істориків ПОВНО ЗАВЖДИ.
А от літературознавц ю Володимиру ПОЛІЩУКУ,і ПРИНЦИПОВОМУ самозречному Археологу-Длсліднику й Аналітику Міші Сиволаму - Моя Щира ПОВАГА.
Всім вам жлобам-гарлапанам безкоштовна (
Нех*й щастить
Частина дописувачів (хоч і анонімних) очевидно, вже мали можливість ознайомитись з виданням. Сподіваюсь ми всі також матимемо невдовзі цю приємність. І вже після цього зможемо предметно говорити.
По-суті, поки що окрім дизайну обкладинки, змісту та загальних даних про авторів та саме видання немає що обговорювати. Адже, наскільки розумію видано лише сигнальні примірники, і навіть не всі автори ще не отримали "на руки" готові тексти. Тому позиція "не читав але засуджую" дуже спокуслива але не конструктивна.
Дійсно, слова про твердь земну викликають певну посмішку, але це скоріше стилістичний прийом а ні ж якась серйозна заява. Що до дизайну то побачивши іграшкову (читай символічну) булаву варто придивитись і до карти що йде фоном. Як на мене досить цікавий прийом і до того ж інформативний. Помітно, що з картою працювали уважно.
Стрічка RSS коментарів цього запису