Політик спершу тезово окреслив напрямок дискусії, зазначивши, що вже й не рахує міста України, де йому довелося побувати та зустрітися з людьми. Що ж спонукало його започаткувати таку розмову?
– Це розрив між суспільством і державою, або між людиною і інститутами держави. Це проявляє себе фактично в усіх складових життя: від війни до буденних речей. Зверніть увагу, як зреагувало суспільство і держава на війну. Держава переминалася з ноги на ногу, а суспільство зразу пішло воювати, сформувавши волонтерські корпуси, добровольчі батальйони. А держава до сьогодні не знаходиться в стані війни. Формально ми були в АТО, потім стало ООС, але не війна… Те ж саме в буденних речах, як люди реагують на дорожньо-транспортні пригоди, на майнові конфлікти. Як реагує держава і суспільство. Держава відстає, а люди вмикають механізми набагато швидше, – зауважив Роман Безсмертний.
На його думку, проблема в тому, що інститути держави не спрямовують свої зусилля на забезпечення прав людини і громадянам доводиться займатися самовиживанням. А державні інститути «консервуються» і починають жити для себе. Один з прикладів – корупція.
– Існували певні органи для протидії корупції: Генпрокуратура, система внутрішніх справ. Ми казали, що ці органи слабкі і треба в них забрати повноваження. Створюємо нові органи, старі вже не працюють, а нові ще не працюють. Більше того, новостворена система починає конфліктувати всередині. Третій рік існування структур, а жодного поступу, проблема залишилася. от що значить, коли система працює для себе, – прикро констатує Роман Безсмертний.
Те ж саме в інших сферах життя. Політик констатує, що в цивілізованих країна модними є професії науковця, лікаря, вчителя тощо, а в Україні – фіскала, митника тощо.
– Яскравим втіленням усіх цих проблем, що накопичилися в Українському суспільстві є розділ «Права людини» в Конституції. По товщині цей розділ ледь досягає третини всього тексту. А решта тексту описує схему дії державних інституцій. У 1996 році, коли напрацьовувався цей документ у тому числі з черкащанином Михайлом Сиротою, ключовим питанням було бути чи ні українській державі. Він не відповідав, якою їй бути і яке місце в системі займати людині. Йшов час і моментом, коли треба було кардинально перебудовувати систему, став 2005 рік. Якраз напередодні, у 2004 році держава нав’язувала суспільству вибір, а воно винесло вирок державі. Ось наслідки нав’язування чужої волі. Суспільство виявило себе і тоді назріли зміни. Держава не зреагувала. У такій ситуації або йти на конфлікт, або інституційноперезасновувати державу. Україні треба інший парламентаризм, інша модель виконавчої влади, інше місцеве самоврядування, інша модель стосунків між центром та регіонами, інші фінансові стосунки. Я вже не кажу, що українському бізнесу треба інші умови стосунків з державою, – наголошує Роман Безсмертний.
Він зауважує, що труднощі у взаємостосунках держави і суспільства нині виявляються повсюди. Взяти хоча б ситуацію з оформленням громадянами подвійного громадянства.
– Що таке для громадян другий паспорт? Це не зрада і не манна небесна. Це спроба вирішити свої соціальні проблеми, живучи на дві держави. І мало того, що влада непрофесійно реагує, так вона ж і не веде з громадянами діалог. Послухайте пропозиції громадян! Бо люди виїжджають через те, що їм не платять, вони не мають робочих місць, у них низька зарплата. Тож треба думати, що зробити державі, щоб люди працювали тут! Щоб лишалися! А якщо немає умов для бізнесу, то люди й їдуть і для них відповіддю на питання стає отримання другого паспорту, – пояснює роман Безсмертний.
На думку політика всі ці озвучені проблеми потребують негайного вирішення. І шансом уникнути чергової революції є перезаснування держави та прийняття нової Конституції, в якій центральне місце буде відведене правам і інтересам людини.
реклама
Коментарі
Судячи по ..................... і аплодисментах - вона вже готова в сотий раз змінить назву партії, якій служить.
Стрічка RSS коментарів цього запису