Як повідомляє «Золотоноша.ck.ua», весь педагогічний колектив, численні гості, представники родини ділилися спогадами нього. Фото та відеоматеріали нагадали про спілкування з митцем учнів, колег, ветеранів педагогічної праці. Лунала поезія Івана Семеновича та пісні, написані на його вірші.
Нагадаємо, 22 жовтня на 87 році життя помер золотоніський поет і прозаїк, член Національної спілки письменників України Іван Дробний. Народився він 16 січня 1931 року в Богуславці, що в Золотоніському районі. Семирічну школу закінчив у своєму селі, а середню – в сусідньому Вознесенькому (1950 р.). За фахом Іван Семенович – учитель української мови і літератури, закінчив Черкаський педінститут з відзнакою (1954 р.). Вісім років учителював на Шполянщині. Потім викладав російську мову в Золотоніському училищі механізації сільського господарства, працював інспектором шкіл районного відділу народної освіти. А з травня 1965 року став заступником директора Золотоніської міської школи №6.
Іван Дробний – автор збірок віршів «Добридень, люди», «Білий світ», «Троїсті музики», «Блакитне дерево Дніпра», «Груша серед поля», «В Златокраї жито половіє», «Котить заєць кавуна», книг прози й поезії «Хата з лободи», «Вереснева золота печаль», «За пагорбами літ», низки літературознавчих розвідок і публіцистичних нарисів. Лауреат обласної літературно-публіцистичної премії «Берег надії» імені Василя Симоненка.
«Добро робити треба, допоки день сія», – цей рядок з поезії Івана Дробного став девізом його життя.
реклама
