Про це пише журналіст Юрій Стригун у виданні Gazeta.ua.
Мати Владислава працює медичною сестрою в дитячому садку.
«У нас робітнича сім'я, – розказує Людмила Анатоліївна. – Батько має інвалідність, але працює водієм і сторожем. Владик учився дуже гарно. Десь із 9 класу почав мріяти про море. У 2012 році поступив у Академію військово-морських сил імені П. С. Нахімова (м. Севастополь). Після анексії Криму його було переведено на навчання до Інституту військово-морських сил Національного університету «Одеська морська академія». Двічі ходив у далекі походи в закордонні країни. Стажувався на "Нікополі". Був штурманом. Після закінчення навчання в лютому 2019 року мав стати командиром цього човна».
Владислав Костишин про похід в Маріуполь нічого не розповідав рідним.
«Коли не подзвониш, відповідав коротко: "Мамо, в мене все добре". Востаннє говорила з ним у четвер, 22 листопада. Проговорився, що скоро йтимуть у похід. Куди – не сказав. Зараз знаю, що він у полоні, але не поранений. Він у нас – великий патріот. У російськомовній Одесі син розмовляв виключно українською. З інституту, де він навчався, мені вже телефонували. Сказали, що син у полоні і його витягатимуть звідти. Хочу аби всі помолилися за нього».
Окрім сина родина має ще й молодшу доньку. Вона – студентка Національного університету «Львівська політехніка».
За інформацією генерального штабу, катер «Бердянськ» до останнього не здавався росіянам. Саме його обстріляли і поранили українських моряків. Малий броньований катер «Нікополь» узяли на абордаж. По ньому не стріляли.
Українські ЗМІ повідомили, що морякам, яких Росія взяла у полон, обрали запобіжний захід. «Київський районний суд» окупованого Сімферополя взяв їх під варту на 60 діб. Моряків звинувачують у порушенні кордону Російської Федерації, яка анексувала Крим.
реклама
Коментарі
Грошми обмежишь волю козака а не тiльки гратам
Українці вільні перш за все духом - бидлу цього не зрозуміти.
Стрічка RSS коментарів цього запису