Отож, реформа запрацювала. Побачити, що змінилося з початком реформування сільської медицини, журналісти видання «Вісті Черкащини» вирішили на прикладі Майданецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
У амбулаторії 4 ліжка денного стаціонару, хоча за день ставлять крапельниці 5-6 хворим. У палаті температурний режим дотримується. На 10 ранку всі ліжка зайняті, дехто сидячи чекає черги. У коридорі теж людно, в основному, пенсіонери, що прийшли виписати рецепти за програмою «Доступні ліки».
В закладі є санвузол, водопостачання та водовідведення, бойлер з гарячою водою. Проте у палаті для хворих з ознаками інфекційного захворювання їдкий сморід. На стелі – чорна здоровенна пляма цвілі. Керівник стверджує, що дах відремонтували у 2010 році.
Комп’ютера у закладі ми не побачили. Хоча нас запевнили, що він є, та інтернет відсутній. А як же працює національна електронна система охорони здоров’я eHealth?
Крім лікаря, в амбулаторії працює медична сестра, акушер, лаборант, санітарка Валентина Пироженко. Є водій, хоча службовий автомобіль перебуває у селі Зеленьків. Бо у Майданецькому гараж розібрали на цеглу місцеві крадії.
Колектив дружний і працьовитий. За 6 місяців поточного року до амбулаторії звернулись 2210 пацієнтів, серед них не лише жителі Майданецького, а й сусідніх сіл Зеленьків та Вишнопіль. Приїжджають навіть пацієнти з сусідньої області. На денному стаціонарі за поточний рік пролікувався 281 хворий.
Крім того, сімейний лікар та медична сестра здійснили обслуговування пацієнтів за 512 викликами, у тому числі відвідали дітей першого місяця життя. У селі 1994 жителів. Цього року народилось лише 11 діток, а ось помер 41 житель.
За місяць лікар виписує близько 200 рецептів за програмою «Доступні ліки», більшість з яких відпускають у сільській аптеці, що поряд з амбулаторією. Співпрацюють із шкільною медичною сестрою, що допомагає з організацією та проведенням медичних оглядів, робить пробу Манту дітям, щоб визначити схильність до туберкульозу.
Стан приміщення та наявність усього необхідного – це лише половина успішного надання медичної послуги. Багато чого залежить від рівня підготовки лікаря та медичного персоналу.
Наймолодша у колективі Наталія Кучеренко, добра, відповідальна, старанна. Молодим важко триматись робочого місця за мінімальну зарплату, тому й залишають медицину. Наташа працює з надією, що прийдуть зміни і в їхню амбулаторію з гідними зарплатами й достойними умовами праці.
47 років свого життя віддала Майданецькій лікарні Світлана Войченко. Завжди привітна, людяна, вона вислухає, порадить і допоможе. Нині вона працює акушером. Закінчила Уманське медичне училище і повернулась у рідне село працювати медсестрою. За ці роки не раз доводилося змінювати кваліфікацію, вчитися, вдосконалюватися. Любов до людей і відданість улюбленій справі – життєве кредо Світлани Василівни.
Лаборантом у Майданецькій амбулаторії працює вже понад 45 років Ніна Рябінчук. По закінченню фельдшерсько-акушерського відділення Київського медичного училища отримала направлення лаборанта в одну із лікарень міста Черкаси. Та доля розпорядилась по-іншому. У Майданецькій лікарні на той час не було лаборанта. Головний лікар Леонід Іванович Нікітюк зробив усе можливе, щоб молода амбітна Ніна залишилась працювати у рідному селі.
– Тут одружилась, народилися діти. Я не шкодую, що так склалося моє життя. Хлопці мої обидва живуть у Києві, мені завжди хотілось, щоб вони спробували кращого життя. А село вони завжди застануть. Маю троє онуків, моя гордість, моя радість, моє продовження, – розповідає жінка.
Існування лабораторії у Майданецькій амбулаторії на разі під питанням. Бо необхідно отримати ліцензію, мати сучасну апаратуру, що полегшить роботу лаборанта і дасть можливість робити точніші аналізи.
На сьогодні у лабораторії роблять загальний аналіз крові та сечі, визначають рівень амілазів у сечі, формулу крові (якщо є реактиви), рівень цукру в крові.
– Завдяки високому професіоналізму лаборанта Ніни Матвіївни ми виявляємо приховані захворювання кишківника, онкологічні захворювання, бронхіальну астму тощо, – повідомляє керівник установи Ніна Несененко і додає, – вона у нас спеціаліст вищої категорії, багато знає, уміє й нам допомагає.
Багато добрих слів на адресу дівчат можна почути в селі. У коридорі зустрічаємо приємного дідуся Віктора Терентійовича Бабія, який скаржиться: пішов вранці козу доїти, голова запаморочилась, в очах потемніло, поставив дійницю, відпочив хвильку – не кращає. Вирішив прийти до дівчат аналізи здати, може, які ліки випишуть. Вони кожного вислухають, допоможуть, розрадять. У Тальне добиратись далеко й не завжди є можливість. Для мене, одинокого пенсіонера, дуже добре, що є у селі лікарня.
Ліна Яловська
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису