Дніпро без пароплавів: чому через Черкаси не ходить пасажирський річковий транспорт

У минулому столітті Черкаси були портовим містечком. Дніпром транспортували вантаж та перевозили пасажирів. Річкою ходили баржі й вантажні судна, пароплави й теплоходи. Але зараз дістатися з Черкас до іншого міста по Дніпру на річковому громадському транспорті неможливо.

Влада й бізнес безуспішно обіцяють відновити пасажирські перевезення «ракетами», які були модними у 80-их. Чому по Дніпру через Черкаси не ходить пасажирський транспорт, як колись, з’ясовувало «Громадське: Черкаси».

«Фішки» Черкащини з річкового порту не вийшло

Останні 20 років у Черкасах міська і обласна влади періодично обіцяють відродити пасажирські перевезення по Дніпру.

У 2010-му тодішній міський голова Черкас Сергій Одарич озвучував намір запустити прогулянкові рейси на острови, а річковий вокзал мав приймати транзитні пасажирські кораблі. Тоді, за його словами, він домовився із власником порту, щоб той продав вокзал за два мільйони двісті тисяч гривень, але цій угоді завадив екс-голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб. Він мав інші плани.

«Власник річкового порту добровільно передає його (річковий вокзал – ред.) у комунальну власність області. Мало того, він дуже хоче і усіляко сприятиме тому, щоб річковий порт став такою собі «фішкою» Черкаської області, щоб там ходили човни… Перший етап – нам треба відновити пасажирські сполучення Дніпром Київ-Канів, Канів-Черкаси, Черкаси-Чигирин. Щоб туристи, які у 2012 році будуть тут на чемпіонаті, могли побувати на Черкащині», – сказав у 2011 році Сергій Тулуб.

Будівля річкового вокзалу тоді належала ПрАТ «Черкаський річковий порт». Його власниками були Віктор Атаманенко та Олександр Бідний. Зараз вони володіють черкаським вантажним портом і будівельною компанією ТОВ «Етуаль».

Підприємці добровільно передали річковий вокзал у власність області – комунальному підприємству «Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів обласної комунальної власності».

«Він (Сергій Тулуб – ред.) тоді сказав, що «ракети» запустять. По Дніпру ходитиме транспорт. У нього зв’язки були… з Януковичем. Він тоді рішав. І якби його не вигнали, то ракети, може б, і їздили», – каже керівник комунального підприємства Валерій Височин.

У 2017-ому році обіцяв відновити пасажирські перевезення по Дніпру керівник аграрної компанії «Нібулон» Олександр Вадатурський. Підприємство збиралося запустити експреси від Миколаєва до Києва через Чигирин, Черкаси, Канів. Зрештою історія закінчилася тим, що «Нібулон» один раз прокатав на метеорах до Сокирного півтори сотні школярів.  Та й по всьому.

Річковий порт оновили, але не для перевезень

Із 1996-го до 2011-го року річковий вокзал стояв пусткою: вікна забиті дошками, купи сміття. Після того, як приміщення передали у власність обласної ради, будівлю відремонтували. При чому не за гроші з обласного бюджету, а за спонсорські. За три з половиною мільйони гривень замінили аварійний дах, оздобили фасад та відремонтували приміщення всередині. На першому поверсі розмістили квиткові каси, кімнату матері й дитини, туалети. Міська рада, якій належить територія вокзалу, за 200 тисяч гривень реконструювала площу перед вокзалом.

На відкриття оновленого річкового порту приїхав і тодішній Міністр інфраструктури України Борис Колесніков, а Митрополит Черкаський і Канівський Владика Софроній освятив річковий вокзал. Але ні приїзд міністра, ні свята вода не сприяли розквіту річкового порту і пасажирського перевезення по Дніпру.

Єдині, хто отримав вигоду від реконструкції річкового вокзалу, це ресторани – один із них займає приміщення другого поверху вокзалу, другий – частину прилеглої території. А також приватний пароплав «Герой Дубинда». Він катає пасажирів від вокзалу до черкаського мосту. Директор комунального підприємства, якому належить будівля вокзалу, Валерій Височин припускає, що приміщення річкового вокзалу ремонтували не для запуску водного сполучення. А для бізнесу. За його словами, Тулуб був «у долі» ресторану на другому поверсі.

А як же «ракети» по Дніпру?

За 27 років пасажирські перевезення річками скоротилися в 40 разів. Порівняно з 1990 роком сьогодні українці майже не користуються водним транспортом. Річкові пасажирські перевезення –  невигідні через великі витрати на пальне і ремонт суден. Зараз вартість квитка з Києва до Канева склала би близько 400 грн, що вдвічі дорожче, ніж автобусом, порахувало видання «Сегодня».

Ми запитали у державного підприємства «Адміністрація річкових портів», чому у Черкасах немає річкового сполучення з іншими містами. У відповіді на наш інформаційний запит в.о. директора Ганна Савченко сказала: адміністрація портів не перевозить пасажирів повз Черкаси, тому що місцева влада не має пропозицій стосовно їхнього відновлення.

Натомість заступник міського голови Черкас Ігор Волошин розповів, що у 2017-ому році в мерії намагались відновити перевезення пасажирів. Міська влада вела перемовини із компанією «Нібулон».

«Тоді ми надали всі пропозиції та контакти обласній владі, аби вони розвивали цю ініціативу, адже річковий вокзал у їхній власності. Але ця ідея вмерла, як бачимо. Дякую, що нагадали. Ми спробуємо знову проявити ініціативу», – сказав Ігор Волошин.

Водночас чиновник обласної ради Валерій Височин вважає, що це проблема всеукраїнського рівня. Пірси належать ДП «Адміністрація річкових портів», яке підпорядковане Міністерству інфраструктури України. Тому державне підприємство й має вирішувати це питання, вважає вважає Височин.

Директорка державного підприємства перекладає відповідальність на місцеву владу, заступник міського голови –  на обласну, а представник обласної – на державу. Замкнене коло.

Чому ж немає пасажирських перевезень по Дніпру?

Насправді вони є. Однак нерегулярні і недешеві. За розцінками приватної компанії «ExpertTur Company», вартість проїзду з Києва до Канева – 900 гривень.

Державне підприємство «Адміністрація  річкових портів» перевозить лише пільговиків в Запоріжжі, Миколаєві та Дніпрі. Заступник міністра інфраструктури України Юрій Лавренюк пояснив, що це не завжди прибутково. І це не єдина причина.

Експерт з економічного аналізу та транспортної інфраструктури «Українського інституту майбутнього» Ярослав Пилипчук вважає, що причинами відсутності річкових перевезень є також відсутність національного регулятора і зрозумілого тарифу. В Україні ніхто не знає, якою є собівартість перевезення річкою.

Крім цього, річкові перевезення в Україні не розвиваються через те, що інфраструктура для обслуговування пасажирів по Дніпру (вокзали, причали, під’їзні шляхи, заклади сервісного обслуговування) – застаріла, а також замало сучасних кораблів.

Та базовою причиною є відсутність закону, який би регулював сферу внутрішнього водного транспорту. У 2018 році нардепи розробили проект Закону України «Про внутрішній водний транспорт», який має спростити правила ведення бізнесу на річках України. Також закон зменшує витрати українських судновласників, скасовує низку платежів, зборів і дозвільних документів, створює комфортні умови для інвесторів. Його ухвалення має зробити річкові перевезення конкурентними. Три роки тому законопроект внесли до парламенту, потім відкликали. Зараз депутати його доопрацьовують.

Юрій Лавренюк пояснює, що інвестори не вкладають кошти у розвиток пасажирського перевезення по Дніпру через відсутність правового регулювання. Поки керівництво країни не встановить загальні правила – ніхто не реалізовуватиме жодні інфраструктурні проекти на українських річках.