На Тальнівщині місцеві, не дочекавшись допомоги від влади, власноруч відремонтували аварійний місток
У селі Майданецькому на Тальнівщині донедавна був аварійний місток. На проїжджій частині з часом утворилася чимала дірка. Щоб не трапилася біда, хтось встромив у неї гілки. А пішохідним містком щодня користувалися люди. І так було б і надалі, якби у відпустку додому не приїхав 44-річний Олег Лимоненко.
Як пише Ліна Яловська у виданні «Вісті Черкащини», останні 10 років він працює за кордоном будівельником. Технологію укладки асфальту теж знає з власного досвіду. Не гаючи часу, Лимон, як його називають у селі, зібрав бригаду з 15 чоловік і приступили до роботи. Першими підтримали ініціативу Олега Костя Біда, Костя Осипенко, Олег Гребенюк, Максим Мошенський, Петро Миколенко, Ростік Бабій, згодом долучилися інші. Спочатку викосили траву, якою заріс колись стрімкий струмок, обгородили спеціальною стрічкою частину дороги і почали ремонтувати. У процесі виявили, що хтось зрізав металевий швелер, на якому тримався міст, з того часу й почалося його руйнування. І тепер пішохідний міст висів фактично у повітрі.
– Ми будуємо стіну, яка буде тримати міст. Цементу не шкодуємо. З місця не зрушиться. Fün fjahre (5 років) гарантії, – як кажуть німці, – розповідає Лимон, коли приїжджаємо на об’єкт.
Через гуркіт перфоратора та двох бетономішалок Олегу доводиться голосно розповідати про те, що роблять хлопці під його керівництвом. Одні домкратами, що витримують кілька тонн, підняли металічну конструкцію, інші вже почали зводити камінну стіну, яка триматиме міст. Перед цим збили бетонну брилу, яка фактично тягнула міст донизу. На узбіччі дороги стоїть «Маніту», ківш. Це місцевий сільгоспвиробник Сергій Рейнюк надав у поміч бригаді. Взагалі з техніки хлопці мають усе необхідне, навіть новеньку віброплиту, щоб втрамбовувати асфальт (її Олег привіз із Німеччини). Вистачає також і будівельних матеріалів: пісок, щебінь, відсів, мішки з цементом – все куплене за гроші місцевих бізнесменів.
– Найбільше допомогли Валентина та Людмила Кутові (дали гроші на цемент та асфальт), Сергій Рейнюк (підігнав техніку, дав робітника, привіз відсів), Олександр Зінчеко (купив цемент), – розповідає Олег, не згадуючи, що машину піску купив сам. – Сергій Миколенко дав 1000 гривень хлопцям на воду й на цигарки.
Місцеві готували хлопцям обіди. Із найближчого двору користувалися водою та електроенергією. Одним словом, сільська громада самоорганізувалася, розуміючи важливість своєї справи.
– Місток на очах розвалюється. А владі наплювати, – кажуть хлопці. – Через 2 тижні почнеться школа, от і вирішили відремонтувати. Ми це робимо не для своєї репутації, це для наших дітей та майбутніх поколінь. Вдячні майданчани, навіть ті, які у селі давно не живуть, залишають зворушливі коментарі під фото у соціальній мережі. «На щастя, в нашому селі є справжні Чоловіки!» – пишуть вони.
На третій день рано-вранці Олег Лимоненко разом зі своєю донечкою Аліною розрізали стрічку. Це означає – об’єкт зданий. Тепер цей міст у селі поправу називатимуть Лимонів міст.
А де ж у цей час була місцева влада? Приїхали подивилися, розвели руками: немає повноважень. У райдержадміністрації про ремонт мосту дізналися з фейсбуку.
