реклама

реклама

Фото з газети "Факти"

Фото з газети "Факти"

Прокуратурою міста Черкаси порушена кримінальна справа за фактом службової недбалості посадовців Придніпровського РВ в місті Черкаси УМВС України області, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Встановлено, що співробітники вищевказаної установи неналежно виконуючи свої службові обов’язки, грубо порушуючи вимоги кримінально-процесуального законодавства та Закону України «Про міліцію» не провели всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин за заявами Толпигіної Т.В, яка протягом 2010 року тричі зверталася до райвідділу міліції з приводу застосування до неї насильства та вчинення погроз фізичною розправою колишнім співмешканцем Торкайлом А.А. Крім того, як встановила прокуратура, міліціонери не вжили всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його, в результаті чого Торкайло А.А. 19 лютого цього року в одному із лісових масивів Черкаського району наніс Толпигіній Т.В. вогнепальне поранення в область грудної клітки від чого остання померла.

На разі прокуратура міста Черкаси у справі проводить досудове слідство. Про це інформує прес-служба прокуратури області.

Після цього резонансного злочину газета «Факти» повідомляла, що ще за життя Тетяна Толпигіна і її родина зверталися у всі правоохоронні інстанції, не витримавши різноманітних погроз з боку Торкайло А.А.

Родина загиблої стверджує, що інформуючи міліцію про погрози з боку залицяльника, віддавали правоохоронцям і його листи наступного змісту:

«Татьяна Владимировна. За подлость, жестокость, самоуверенность, предательство, лицемерие, вы имеете на сегодняшний день весь этот позор и унижение среди сотрудников наркодиспансера. Это не все в ближайшее время у меня будут номера телефонов всех водителей. Вам всеволиш нужно не бегать по силовым структурам — а ращитаться с людьми и извиниться перед ними. Если ваше самолюбие не позволяет вам это сделать — проблемы будут еще хуже. Вы сами видите что шутить с вами никто не будет, то что написано в СМС будет исполнено непременно. Подумайте над этим, это уже все довольно серьезно.

P.S. Время физического уничтожения еще терпит. Попробуйте вкус морального уничтожения!»

— Все це ми віддали в міліцію, — цитує газета слова зятя загиблої Олександра. — Спочатку в Придністровський райвідділ. Але буквально через декілька днів нам прийшла відмова у порушенні справи. Причина — «в діях Віктора немає складу злочину». Ми на цьому не зупинилися: якщо райвідділу наплювати, може, відреагує їх керівництво? Написали в міське і обласне управління. Але звідти прийшли такі ж відписки. Тетяна Володимирівна по кілька разів в тиждень зверталася до дільничного. Він приймав заяву, але у нього на все була одна відповідь: «Ви перебільшуєте». Ми спочатку не могли зрозуміти, звідки Віктор (у публікації газета змінила з етичних міркувань ім’я обвинувачуваного - Ред.) бере нові номери телефонів Тетяни Володимирівни. Не встигне вона купити нову sim-карту, як до неї і на цей номер приходять погрози. А потім ми прослідкували, що новий номер тещі у Віктора з'являється відразу після того, як вона пише чергову заяву дільничному (де, зрозуміло, вказує новий номер). Те, що Віктор як власник пилорами давно налагодив з місцевими міліціонерами зв'язок, ми підозрювали. А потім стався і зовсім кричущий випадок. Боячись Віктора, Тетяна Володимирівна зайвий раз сама не виходила з дому. А тут дзвонить дільничний: «Ви не могли б до мене під'їхати? Це з приводу вашої заяви». Природно, вона приїхала. Лише дільничного в кабінеті не виявилося. Замість міліціонера її чекав. Віктор! «Пробач, Тетяна Володимирівна, — сказав він, посміхаючись. — Але іншого способу з тобою зустрітися я не знайшов». Вона з криком втекла. А Віктор передзвонив на домашнього: «Ну що, не набридло ходити по міліції? Запам'ятай — гроші вирішують все. І тобі від мене нікуди не подітися».

Вже після того, як жінку застрелив залицяльник, який сам і признався в цьому при затриманні, відповідні органи таки порушили кримінальну справу.

— Тут вже порушили і кримінальну справу, — з гіркотою згадує дочка убитої Оксана. — Чом би і ні, адже труп-то є? Значить, і підстави з'явилися. А коли мама стопками носила в міліцію листи з погрозами, відповідь була одна: приходите, коли вас уб'ють.

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100