реклама
Sucurity Police

реклама

Селище Шеніні, де знаходиться берберська фортеця, Татуїн, де велися зйомки кіносаги «Зоряні війни» та житла троглодитів, вириті просто в землі, – все це чи не найбільш популярні об’єкти туристичної інфраструктур Тунісу. Нам вдається відвідати всі ці локації, які вражають і зачаровують. Насправді, не лише Татуїн здається якимсь неземним явищем, а й Шенін і печери троглодитів, які зовсім не схожі на доісторичні печери в нашому розумінні, бо це фактично комфортні житла, а деякі навіть мають супутникові тарілки. Але про все по порядку.

Матма́та. Назва великого селища розміщена на пагорбі поряд. Саме в околицях Матмати є Шеніні і Татуїн

Матма́та. Назва великого селища розміщена на пагорбі поряд. Саме в околицях Матмати є Шеніні і Татуїн


Нагадаю, що за минулі два дні перебування в Тунісі група українських журналістів побачила ринок в Хумт-Сук (острів Джерба), відвідала етномузей, древню синагогу, завод кераміки, «острів фламінго» і солоні озера (день перший ТУТ і день другий ТУТ). Поїздка журналіста «Прочерку» стала можливою завдяки редакції сайту «Прочерк», Українському журналістському фонду і туроператору «OASIS Travel Ukraine».

День третій.

Приймаючий готель – SunConnect Djerba Aqua Resort.

Готель SunConnect зустрічає нас досить гостинно. В цілому, як і попередні готелі. Тут також дах має традиційну форму купола, що нас вже не дивує. Для прекрасної половини нашої групи цей готель став зручним тому, що неподалік розташований шопінг-центр «Аziz». У кімнатах нас чекали гостинці від керівництва готелю – солодкі фініки та печиво. Загалом, фініки, як я вже писав, тут повсюди. І вони набагато смачніші за ті, що я куштував в Україні. Чому так, не розумію. Тунісці навіть можуть зробити комплімент красивій дівчині, назвавши її «дигля», тобто, фінік.

IMG_20180517_160230

Я ж з цього готелю виніс урок і з вами ним поділюся. Коли лягаєте спати в готелі, то обов’язково висмикуйте шнур з дротового телефону, щоб серед ночі вам не подзвонив якийсь веселий сусід і не слухав з насолодою ваше сонне і сердите «Алло-алло!». Саме тут мене таким чином збудили, а дротовий телефон дзвонив, між іншим, досить потужно. Мертвого розбудив би...

IMG_20180517_161627

IMG_20180517_161649

IMG_20180518_060756

Третій день перебування в Тунісі для мене особисто мало не найцікавіший. Хоча повірте, в інші дні ще буде що показати.

Древня берберська фортеця з її мешканцями.

Ми потрапляємо у Матма́ту або Метма́ту - велике селище у вілаєті (адміністративний поділ країни) Габес на півдні Тунісу. Через селище, хоча я б назвав його повноцінним містечком, і пролягає наш шлях до Шеніну, Татуїну тощо. До слова, містечко цікаве тим, що там можна купити туніські солодощі, які по калорійності і смаковим якостям схожі на «снікерс».

IMG_20180518_095014

IMG_20180518_093215

IMG_20180518_093644

Крізь наїжачені антенами стільникового зв’язку гори ми в’їхали у Шеніні і я про це напишу українською. Так, схоже, тут було мало українців, бо про Шеніні я практично нічого не знайшов в інтернеті українською мовою. Чому я згадав за мову? Бо про мову, зокрема, говорив нам і гід Слім, розмежовуючи берберів і арабів. Не лише перед українцями постають мовні проблеми та питання самоідентичності.

IMG_20180518_113553

– Ми, тунісці, насамперед бербери! Ми не араби! У нас є своя мова, алфавіт, культура, традиції, свій календар! У Шеніні почали будуватися житла ще у ХІІ столітті! Греки, припливши, назвали нас берберами, тобто варварами. Римляни називали нас афрами. Самі себе м називаємо «амазин тарних», тобто вільні люди! Ми не араби і ніколи ними не були! – заявляє патріотично гід Слім.

– Але у Вікіпедії я читав, що більшість тут арабів, – невпевнено зауважує один з журналістів.

– Бреше ваша Вікіпедія! Ми, тунісці, у більшості бербери! Арабів тут меншість! А ось і наш гід! – і Слім представляє нам свого колегу, жителя селища Шеніні, адже саме місцевий гід повинен проводити тут екскурсію, бо має на це більше прав, ніж наш Слім.

IMG_20180518_103305

Шеніні вражає. Це схоже на п’ятиповерховий будинок, але вмонтований в гору. І в цьому поселенні досі живуть люди – близько 600 осіб. У селищі проведена вода, електрика (а відповідно і інтернет).

IMG_20180518_104334

IMG_20180518_110737

Житло тут не купиш, воно передається з покоління в покоління, від бербера до бербера. Ми зустрічаємо групу дітей, що повертаються зі школи, більшість шоколадного кольору, але є й білі, руді, з ластовинням на обличчі. Це теж бербери.

Звісно, верхні поверхи фортеці – це вже або руїни, або просто запечатані житла. І так з 5 по 3 поверх. А на першому та другому поверсі ще живуть люди і їх господарчі приміщення також використовуються, зокрема, як зерносховища.

IMG_20180518_113023

Живуть вони і поряд уже в звичайних будинках. У міру того як небезпека від завойовників зменшувалася, жителі Шеніні будували житла все нижче і нижче. Так селище і опустилося до підніжжя гори. Тут є також мечеть.

– Ну гаразд, люди тут живуть з прадавніх часів, але за рахунок чого?! – дивувалися українці, дивлячись на цю бідну жовту землю і безкраю пустелю навколо.

Наш гід, бербер Слім терпляче пояснював:

– Жителі Шеніні займаються вирощуванням зернових, оливок, фініків. За декілька кілометрів звідси є оазис. І тут вирощують. Он з вершин гір і донизу зроблені рівчачки. Коли вода в дощ стікає, то з часом утворює внизу на рівнинній території придатний грунт (це як в українців міні-город - авт.). Там є пальма, яка захищає рослини від спеки і дає плоди, і там можна щось садити. Тут тримають верблюдів, овець, кіз. Пасовища знаходяться до 30 кілометрів від селища. Тут заробляють народними ремеслами: шиють речі з верблюжої шкіри, роблять вироби з глини, плетуть корзини… – розповідає Слім, дивуючи нас.

На фото подаю рівчак і туніський город. Це вам не чорнозем...

IMG_20180518_111440

Заради справедливості, суворий клімат і небагато можливостей для розвитку таки приводить до того, що люди з селища їдуть в більші міста, зокрема в однойменну столицю Тунісу і залишаються там назовсім.

Татуїн — вигадана планета зі всесвіту «Зоряних війн» чи реальне поселення?

IMG_20180518_125503

Джордж Лукас недарма обрав Татуїн для кіносаги «Зоряні війни». Тут все ще живе трохи людей, але, звісно, це вже більше схоже на музей під відкритим небом. У Татуїні, до речі, будинки двоповерхові і на другий поверх в деякі з кімнат залазили мало не по мотузці. Сходів не робили для того, щоб в ті кімнати не втрапили миші, бо там зберігалося зерно.

IMG_20180518_130811

Я ходив і шукав дім Люка Скайвокера, що у фільмі «Зоряні війни» жив десь тут.

IMG_20180518_130405

На стіні берберська абетка.

IMG_20180518_125943

Попри екзотичність і дивність форм, тут багато чого традиційного. Це те ж планування двору, будинків, з вітальнею, коридором, є тотеми – риба, є тварини, зокрема, кози.

До слова, живої кози там не бачив, але бачив глиняну :) Хтось нахабно використав її як вішалку.

IMG_20180518_130541

Тут є спеціальний басейн для збору дощової води, є колодязь. А в одній з кімнат навіть бачив морських свинок. Звісно, тут продаються сувеніри на пам'ять.

Житла троглодитів у напівпечерних землянках в Матматі і їх історія.

IMG_20180518_154240

В тунісі, схоже в багатьох місцях можна знімати фільми через незвичність будівель. Нам показують також житло місцевих, що живуть в традиційних напівпідземних житлах. Не всі жителі-троглодити (від грецького «живе в печері») готові пускати до себе туристів. Але Тофік Насер – саме такий троглодит. Він відкрив своє житло для туристів і там дійсно варто побувати для розширення світогляду. Наш гід Слім телефонує Тофіку і той приїздить з міста на мопеді, вибачаючись за спізнення. Швидко відкриває дім і проводить нас через коридор у внутрішній двір. Ми, немов опиняємося в іншому світі. Двір оточений високими глиняними стінами, у яких – кімнати. Тут і кухня, і спальня. Тофік інколи ночує тут з дружиною, коли приїздить, мабуть, як ми їздимо на дачу. Але колись він тут народився і жив постійно. Тож житло повністю автентичне. Сам Тофік пригощає нас медом з млинцями. Каже, що мед з кактусів.

Також чоловік скаржиться на негоду, дощ, яка поступово руйнує його житло.

До слова, поряд ми бачили подібні вириті в землі житла, до яких вже прибудовували цегляні. Люди таким чином, осучаснюють свої автентичні будинки.

IMG_20180518_155251_HDR

IMG_20180518_155741

IMG_20180518_160927

IMG_20180518_160042

IMG_20180518_160125

Чоловік відкритий і гостинний. Пропонує охочим вдягти традиційний одяг троглодитів. Вдосталь пофотографувавши його дім, вирушаємо вглиб пустелі. Сахара замітає піском, немов у нас під Новий рік снігом. Але асфальтована дорога через пустелю якісна, без ям, тож автобус з туристами швидко їде до наступного готелю і наступних інфраструктурних об’єктів.

Далі буде…

Назарій Вівчарик, фото автора.

IMG_20180518_171016

реклама

Інші матеріали по темі:

Коментарі  

 
+1 #5 Пильний 26.05.2018 20:27
А взагалі цікаво. І ще я чув, що бербери прийшли в Африку з території України...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+1 #4 Да нє гані, Павловіч! 26.05.2018 17:42
Цитую Павлович:
В пустыне перепад температуры очень часто составляет 50-60 градусов(между ночью и днем) притом ежедневно. Просто дороги там делают с учетом этих температурных перепадов.

"Учі матчасть": асфальтне покриття абсолютно не страждає від температури самої по собі - асфальт "рве" намерзлий лід, якого у вас в Африці ніколи не буває ;-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+1 #3 Павлович 26.05.2018 14:14
Цитую Спакойствіє!:
Цитую правда:
Ну чому, чому там нормальні дороги навіть в пустелі, а в нас, блін, ******

Неможливо порівнювати хвіст із пальцем.
Загальновідомо, що наші дорожники розкрадають асфальт, з-за того наші дороги паскудні.
Але порівнювати їх з Африкою - це повна дурня. Там немає шалених перепадів температур і замерзання льоду в тріщинах, що рве асфальт по всій площі. Там немає потоків мегаважких "фур", та й транспорту в цілому - разів у двісті менше, аніж на будь-якій сільській дорозі в Україні.
Одним словом, дорожники наші криворукі, але це - точно не привід битися в дурній істериці від рівної дороги в африканській пустелі.

В пустыне перепад температуры очень часто составляет 50-60 градусов(между ночью и днем) притом ежедневно. Просто дороги там делают с учетом этих температурных перепадов.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+1 #2 Спакойствіє! 26.05.2018 13:02
Цитую правда:
Ну чому, чому там нормальні дороги навіть в пустелі, а в нас, блін, ******

Неможливо порівнювати хвіст із пальцем.
Загальновідомо, що наші дорожники розкрадають асфальт, з-за того наші дороги паскудні.
Але порівнювати їх з Африкою - це повна дурня. Там немає шалених перепадів температур і замерзання льоду в тріщинах, що рве асфальт по всій площі. Там немає потоків мегаважких "фур", та й транспорту в цілому - разів у двісті менше, аніж на будь-якій сільській дорозі в Україні.
Одним словом, дорожники наші криворукі, але це - точно не привід битися в дурній істериці від рівної дороги в африканській пустелі.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+6 #1 правда 26.05.2018 12:34
Ну чому, чому там нормальні дороги навіть в пустелі, а в нас, блін, ******
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

bigmir)net TOP 100