реклама
Sucurity Police

реклама

Вдочеривши двох маленьких дівчаток напередодні АТО, переселенка з Луганська змогла стати успішним професіоналом і щасливою мамою в незнайомому місті


Починати життя із чистого аркушу важко у будь-якому віці. Але робити це дорослому професіоналові, який до того ж має двоє маленьких дітей, складніше удвічі. Тому такі приклади, як історія Наталії Горбенко, помічниці управляючого одного з черкаських магазинів «АТБ», є рідкісним зразком цілеспрямованості та віри у власні сили.

- Наталя Олександрівно, як так трапилося, що кваліфікований фахівець з величезним досвідом роботи в торгівлі і профільною освітою вимушений був шукати собі роботу в чужому місті?

- Моя історія не унікальна, вона показова для багатьох моїх земляків. Я народилася і все життя провела в Луганську. Свого часу закінчила Донецький національний університет економіки та торгівлі. З 2002 року була і завідувачем магазинами, і товарознавцем, і керуючою супермаркету. Тобто усе життя працювала за фахом - в торгівлі. У липні 2014 року спішно довелося виїхати з рідного міста, оскільки почалися активні бойові дії. Серйозно постраждав будинок, в якому ми жили.

- Коли ви кажете «ми», то маєте на увазі свою родину?

- Так склалося, що власних дітей у мене не було. У 40 років я прийняла найважливіше рішення у своєму житті - вдочерила двох дівчаток (на той момент старшій дочці було чотири, а молодшій - два роки). Причому зробити це встигла буквально напередодні першого обстрілу. Звичайно ж, тоді ніхто і подумати не міг про те, що таке трапиться. Перед удочерінням я приклала максимум зусиль для того, щоб створити майбутнім своїм дітям максимальну матеріальну базу. У мене була квартира, яку я перепланувала, відремонтувала, завезла нові меблі та техніку, одним словом - заходь і живи. Звичайно, усе це довелося залишити. Я встигла пожити там з дівчатками буквально лічені тижні, і почалися бойові дії. Думаючи, передусім, про дітей, я виїхала з Луганська з двома сумками речей, в надії повернутися додому вже восени. Але подальші події показали, що повернення додому доки неможливе. Довелося облаштовуватися на новому місці.

Горбенко Н.

- Чому саме Черкаси стали вашою новою домівкою?

- У мене тут живе брат. Його родина прихистила нас на перших порах. Дітей влаштувала до дитячого садочку, умовила маму, яка залишалася в Луганську, приїхати до нас. Потім був пошук житла й облаштування побуту. Зараз живемо окремо в орендованій квартирі. Мама, пенсіонерка, допомагає по господарству. Ще про кота не згадала. Він у нас теж переселенець.

- З якими труднощами вам довелося зіткнутися?

- Передусім, це обережне ставлення до переселенців. Це проявилося, коли я почала шукати роботу. Звичайно, маючи досвід і відповідні знання, я хотіла влаштуватися на керівну посаду в торговій сфері. Ходила по багатьох мережах. Але скрізь були відмовки. Казали, «у вас все добре, але немає прописки». Чи «ви переселенка, це означає, що сьогодні - тут, а завтра – там». Тобто працедавці не поспішали приймати в штат таких співробітників, як я. З грудня 2014 року по травень 2015 року стояла на обліку в Центрі зайнятості, поки не побачила в Інтернеті вакансію «управляючий магазином» в черкаському «АТБ».

- У цій мережі ви зустріли інше ставлення до себе, ніж в тих магазинах, в які намагалися влаштуватися раніше?

- Звичайно. Варто наголосити на тому, що тут взагалі система побудована іншим чином. Вже на співбесіді я дізналася про те, що необхідно пройти тестування, а потім навчання, кадрову комісію і тільки після усього переліченого можна працювати управляючою магазином. Незважаючи на довгий шлях до посади, я прийняла рішення йти до кінця і спробувати власні сили в «АТБ». Я бачу перспективи зростання в цій компанії. Як людині, що закінчила магістратуру як продавець-харчовик, мені знайома і цікава ця робота. Я вдячна корпорації «АТБ» за те, що вони мене узяли, дали шанс і підтримали в скрутну хвилину.

- Ви плануєте повертатися у рідне місто?

- Як я вже казала, у мене в Луганську лишилася прекрасна квартира. Я зараз намагаюся її продати, щоб виручити хоч якісь гроші. Адже розумію, що повернутися туди немає ніякої можливості - діти ростуть, і я у відповіді за їхнє майбутнє. Заради дівчаток потрібно приймати кардинальні і серйозні рішення. Після того, що ми пережили, найголовніше, як я тепер розумію, це здоров'я рідних і близьких. Усе інше - дрібниці. Згадую про страшні дні, коли два місяці у мене не було зв'язку з мамою, що лишилася в Луганську. Скільки безсонних ночей, скільки сліз, скільки всього було... Не хочеться згадувати. Хочеться думати про щось приємне.

- Наприклад…

- Про подальшу долю, адже треба жити далі, ставити дівчаток на ноги. Адже саме вони допомогли мені почати все наново. Діти дали сили на подолання труднощів, на ухвалення складних рішень. А сьогодні долати життєві перешкоди допомагає і робота в «АТБ», тому що причетність до загальної справи, реалізація своїх сил і можливостей - це великий стимул в житті.

реклама

Коментарі  

 
+10 #9 Бульба 23.05.2016 18:31
"Пересічний прочерковець" Юрій таки вочевидь страждає від неутримання дефікації, бо щось дуже різко почав мінусувати-плюсувати.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+16 #8 Макуха 06.05.2016 15:25
Цитую Черкащина -:
круче бацькєвської Бєларусі! В сортах бульбів, пересічний прочерковець, ну просто не розбирається.

Проте "пересічний прочерковець" Юрій вочевидь не дальтонік, дуже добре знає національні прапори і їх кольори, та несе геральдичну просвіту "Черкащині"...
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-16 #7 Черкащина - 05.05.2016 17:34
круче бацькєвської Бєларусі! В сортах бульбів, пересічний прочерковець, ну просто не розбирається.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+11 #6 Справжній Бульба 30.04.2016 11:50
Цитую Юрій:
Цитую Бульба:
Коли вже у АТБ зникнуть пакунки із російськими кольорами? Та й фотографуватись на їх фоні людині, яка любить Україну, - "западло".

Синій, червоний з білим у вас відразу викликають такі асоціації? Полікуйтесь, пане! До, того ж, це також кольори Франції, Нідерландів (на всяк випадок)!


Та ти шо? Ну, просвітив, хлопе, мене темного. Ач який розумний, хіба що тільки ср..ти не проситься.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #5 Юрій 30.04.2016 10:43
Цитую Бульба:
Коли вже у АТБ зникнуть пакунки із російськими кольорами? Та й фотографуватись на їх фоні людині, яка любить Україну, - "западло".

Синій, червоний з білим у вас відразу викликають такі асоціації? Полікуйтесь, пане! До, того ж, це також кольори Франції, Нідерландів (на всяк випадок)!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+2 #4 Бульба 29.04.2016 11:43
Коли вже у АТБ зникнуть пакунки із російськими кольорами? Та й фотографуватись на їх фоні людині, яка любить Україну, - "западло".
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+31 #3 Андрій 29.04.2016 08:42
Цій людині можна лише побажати усього найкращого, прекрасно, що є такі люди
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+14 #2 Nazar 28.04.2016 15:26
а наше ОДА спить про переселенців забуло хоч і програму оренди житла з викупом віни протоптують вже два місяці!!! ОДА на спить, а сильні люди свою долю будують самі!!!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+43 #1 ау 28.04.2016 14:23
да, сильна і розумна жінка. Доля таких жінок випробовує. Успіхів
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100