Через своє дівоче прізвище черкащанка Наталя Голуб ніколи не комплексувала. Воно завдавало клопотів хіба що під час навчання, адже в шкільному журналі дівчина значилася одна з перших. Тому й запитували переважно її.

– Бути першою в школі трохи набридло, тому хотілося одружитися з хлопцем, прізвище якого починалося б на одну з останніх літер алфавіту, – розповідає Наталя й розгортає свого паспорта на першій сторінці. Показує прізвище.

– Це щоб моїм дітям не переживати в школі такого ж стресу.

Такий чоловік знайшовся. Руслан Сокіл, родом із Тинівки, що на Жашківщині, Наталю вподобав одразу. Дівчині майбутній чоловік теж припав до душі, тим більше що її предки Голуби теж із Тинівки.

– У нашому селі і Голубів, і Соколів вистачає, – сміється Руслан. – Справжнісінький що не на є пташиний двір.

До свого нового більш милозвучного прізвища Наталя звикла одразу. За 10 років спільного з Русланом життя в їхньому сімейному гніздечку з’явилися на світ троє маленьких соколят. Саме так називає своїх онуків мати Наталі Катерина Миколаївна. Як там мої соколята, запитує жінка, коли телефонує до доньки.

Сама ж Катерина Голуб має велике коріння. Так, у її діда з бабою було 18 дітей. Такий кагал малечі односельці прозивали горобцями. Прізвисько закріпилося надовго, так називали навіть нащадків дітей.

І коли Катерині Миколаївні пощастило одружитися з Іваном Голубом, то люди кепкували, мовляв, була горобцем, а стала Голубом.

І якщо в її внуків колись народяться дівчатка, то, цікаво, яка імовірність стати їм Чайкою, Лебідь чи Соловей?

реклама